Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

біловус

Біловус, -са, м. 1) Человѣкъ съ русыми усами. Де ти бавиш, біловусе, де, мій ясний світе? Федьк. І. 25. 2) Человѣкъ съ сѣдыми усами.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 65.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БІЛОВУС"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БІЛОВУС"
Знезнімки нар. Вдругъ, неожиданно. Конст. у.
Лахачі, -чів, мн. Раст. Voccinium uliginosum. ЗЮЗО. І. 140.
Лійці, -ців, м. мн. Возжи. Правоб. Левч. 13.
Оприкривий, -а, -е. Противный, опостылый.
Перетижнювати, -ню́ю, -єш, гл. Провести недѣлю. Желех.
Повідхилятися, -ля́ємося, -єтеся, гл. Отклониться, уклониться (во множествѣ).
Поголосний, -а, -е. Шумный. Зашумять ліѣси поголуосниї. Грин. III. 12.
Прочвара, -ри, об. Уродъ, чудовище. Я не прочвара, не упирь. Котл. Ен. V. 9.
Розмуровувати, -вую, -єш, сов. в. розмурува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Разбирать, разобрать каменную стѣну. Мнж. 42.
Хромка, -ки, ж. = хрімка. Вх. Лем. 479.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БІЛОВУС.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.