Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

безус
безусий
безуставичне
безуставичний
безуставично
безух
безухий
безушча
безхатник
безхатній
безхатько
безхвостий
безхитрий
безхлібний
безхліб'я
безхмарний
безхмарно
безцін
безцінний
безцінь
безчасу
безчеревий
безчережний
безчесний
безчестити
безчесть
безчестя
безчисна
безчуственний
безчуття
безшабельний
безшлюбний
безштанько
безщадний
безщадно
безщасний
безщасниця
безщастя
безя
без'язикий
без'язичник
бейбас
бейдак
бейдуля
бейкання
бейкати
бейкатися
бейла
бека
бекання
бекас
бекати
бекатися
бекет
бекеша
бекешка
беку
белбас
белебенити
белебень
белеґа
белей
белелюга
белендіти
белечка
бельбас
бельбахи
бельбехи
бельбухи
белька
белькнути
белькот
белькотання
белькотати
белькотіння
белькотіти
белькотня
белькотун
белькотуха
бельок
беляха
бемба
бембух
бемкати
бемул
бендзь
бендюга
бендюжина
бендюжний
бендюжник
бендюх
бенеберя
бенеря
бенкет
бенкетарь
бенкетний
бенкеток
бенкетування
бенкетувати
бентег
бентежити
беньдюга
бенькет
бенькетарь
бенькетний
бенькетування
бенькетувати
бер
бер! II
бербениця
бербівка
берва
бервення
бервено
бервенчастий
бервина
бервінковий
бервінок
бергамота
берда
Безуважний, -а, -е. Невнимательный.
Борщівничок, -чка, м. Ум. отъ борщівник
Драмо́ваний, -а, -е. У Кулиша: драматическій. Драмована трилогія. К.
Крісло, -ла, с. 1) Кресло. Голова не до ради, а купра не до крісла. Ном. № 6257. На чім посажену? На золотих кріслах. АД. Т. 41. 2) Шесть, идущій сбоку саней отъ головы полоза въ сторону для того, чтобы сани не опрокидывались. Сумск. у. 3) Разрѣзъ въ штанахъ спереди или сзади. КС. 1893. V. 278. XII. 447. Ум. кріселко, крісельце, кріслечко. У кімнатах у нас було гарно: і кріслечко, і столичок, усе як слід. MВ. II. 31. Сядь собі на кріслечку. Грип. III. 432.
Мітли́чина, -ни, ж. = мітлиця, ж. Вх. Пч. І. 8.
Передвічній, -я, -є. Предвѣчный. Сієш правду, сієш розум і світ передвічній. К. Досв. 240.
Порозворушувати, -шую, -єш, гл. Тоже, что и розворушити, но во множествѣ.
Прогайвина, -ни, ж. Прогалина.
Прогортати, -та́ю, -єш, сов. в. прогорну́ти, -ну́, -неш, гл. Раздвигать, раздвинуть, отворачивать; прогребать, прогресть, прочистить. Ой то перепілочка, ой мала невеличка, ой по полю літає, ой комиш прогортає. Чуб. V. 22. Вуса прогортає. Св. Л. 202. Я сніжок прогорну. Мил. 192. Я солому прогортаю, зерняти шукаю. Грин. III. 166.
Сірник, -ка, м. Спичка зажигательная. Ум. сірничок. Засвітив самопальпий сірничок. Рудч. Ск. II. 180.
Нас спонсорують: