Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бокрейда
бокувати
бокури
бокша
бокшистий
бокшій
бола
болбот
болботати
болботливий
болгар
болгарка
болгарський
болгарщина
болдига
боле
болезний
болезність
болезно
болесний
болесно
болещ
болиголов
болібрюх
болізний
болізно
болізько
болісний
болісно
болість
боліти
болітце
болко
болона
болонкарь
болоння
болоночка
болотавка
болотечко
болотий
болотина
болотисько
болотище
болотний
болотнина
болотнівка
болотняний
болото
болотюга
болотяний
болотяник
болотянка
болотянок
больба
болько
болюс
болюх
болючий
болющий
боля
боляк
боляти
боляче
болячечка
болячий
болячище
болячка
болячкуватий
болящий
бом!
бо-м
бомага
бомба
бомбарь
бомбовка
бомбувати
бомбулька
бомкати
бомок
бондаренко
бондаренчиха
бондарець
бондарик
бондарисько
бондариха
бондарище
бондарівна
бондарка
бондарня
бондарство
бондарський
бондарча
бондарченя
бондарчук
бондарь
бондарювання
бондарювати
бондарюга
бондаря
бонтожок
бонюх
боняк
бор
бора
борва
борвій
борг
борговий
боргувати
бордюг
бордюх
борець
борецький
боржій
борзий
борзити
борзитися
борзо
боривітер
борикати
Бацькатися, -каюся, -єшся, гл. Сталкиваться рогами. Бацкают ся барани. Вх. Уг. 227.
Вабко нар. Легко приманиваемо.
Воювник, -ка, м. = войовник. К. XII. 58. К. ЦН. 159.
Жебра́н, -на́, м. = жебрак. Жебран ходить, хліба просить. Чуб. V. 433.
Положити, -жу́, -жиш, гл. = покласти. Спекла колобок і положила на вікні. Рудч. Ск. II. 2. На кого такий гнів великий положили? Мил. 183.
П'ядак, -ка, м. Насѣк. Гусеница геометра, Cheimatobia brumata. Вх. Лем. 459.
Ремінь, -ню, м. 1) Ремень. З вас деруть ремінь, а з їх, бувало, й лій топили. Ном. № 4036. 2) Кожа выдѣланная, сапожный товаръ. Шух. І. 292. Оце купив реміню чоботи пошию. Харьк. у. 3) Широкій кожаный поясъ съ сумочкою при немъ и пр. Брат посяг у ремінь та й виймив мені сороківця. Федьк. Пов. 16. Ум. ремінець, ремінчик. Лучче своє личко, як чужий ремінець. Ном. № 9682.
Рожин, -на, -не. Принадлежащій розѣ, мальвѣ. Чуб. III. 100.
Сайдак, -ка, м. 1) = сагайдак. Ой поїхав Венчеслав на коню гуляти, а повісив через плечі та сайдак багатий. Макс. Дзвенить над ним сайдак і лук мідяний. К. Іов. 89. 2) Годъ рыболовнаго сака. Вх. Пч. II. 23.
Сторчак, -ка, м. 1) Торчащій человѣкъ или предметъ. Оступіться, сторчаки!... Оттак, як бачите, стовбичать. Ном. № 12839. 2) Обрубки стволовъ травянистыхъ растеній. 3) сторчака дати. Упасть внизъ головой. Як сіпне, то так і дав сторчака аж під стіл. Св. Л. 181. То-же значеніе: ловити сторчаки. Чи й у вас, як у нас ловлять хлопці сторчаки? Грин. III. 648.
Нас спонсорують: