Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бідяга

Бідяга, -ги об. = бідолаха. Черк. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 63.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БІДЯГА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БІДЯГА"
Білуга, -ги, ж. Бѣлуга, Acipenser Huso. Рудч. Ск. II. 172. Ум. білужка. Ув. білужище.
Блощичник, -ка, м. = блощинник. Лв. 99.
Гра, гри, ж. Игра. Федьк. І. 135.
Дібровний, -а, -е. Дубравный, относящійся къ дубравѣ.
Дрись! меж., выражающее звукъ при испражненіи поносомъ.
Замости́ти Cм. замощувати.
Маршале́нко, -ка, м. Сынъ маршала.
Поласуватися, -суюся, -єшся, гл. Польститься. Поласується на баранця да й зловить його. Чуб. II. 603.
Розсолода, -ди, об. Неповоротливый, неуклюжій человѣкъ. Ич який розсолода! Екатер. у. Слов. Д. Эварн.
Тім'я, -м'я, с. Темя. Тім'я не заросло. Ном. № 8567. Ум. тім'ячко. Грин. II. 24.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БІДЯГА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.