Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бунтовництво
бунтовничий
бунтування
бунтувати
бунтуватися
бунчати
бунчужний
бунчук
бунчуковенко
бунчуковий
бунька
буняк
бура
буравий
бурак
бурастий
бурачинка
бурачки
бурачник
бурбулянка
бурда
бурдей
бурдій
бурдюг
бурдюк
буреки
бурий
буритель
бурити
буритися
буришечка
буришка
бурівник
буріння
буріти
бурка
буркало
буркання
буркати
буркіт
буркітник
буркниця
буркнути
буркований
бурковина
бурковка
буркотати
буркотіти
буркотливий
буркотун
буркування
буркувати
буркуку!
буркун
буркунець
буркунина
буркуночок
буркунчик
буркут
буркутати
буркутовий
буркутський
бурлак
бурлакування
бурлакувати
бурлаха
бурлацтво
бурлацький
бурлаченько
бурлачина
бурлачити
бурлачка
бурлачок
бурливий
бурли-голова
бурлити
бурлій
бурло
бурмак
бурмило
бурмистер
бурмистерський
бурмистренко
бурмистрівна
бурмистрова
бурмиструвати
бурмій
бурмоситися
бурмотати
бурний
бурок
буроха
бурочка
бурса
бурсак
бурсацтво
бурсацький
бурсачина
бурсачище
бурсачня
бурсачок
бурсуватися
бурт
бурта
буртись!
буртити
буртіль
буртниця
буртувати
бурувати
бурулечка
бурулька
бурун
бурундук
бурунька
бурх!
бурхайло
бурхання
бурхати
бурхвиця
Виметикувати, -кую, -єш, гл. Выдумать, придумать, сочинить. Виметикує оттаку казку, та й продає по чотирі гривні. Канев. у.
Віддаляти, -ля́ю, -єш, сов. в. віддалити, -лю, -лиш, гл. Отдалять, отдалить, удалять, удалить. Бог віку прибавив, а від смерти оддалив. Ном. № 13920.
Зв'я́зувати, -зую, -єш, сов. в. зв'яза́ти, -жу́, -жеш, гл. 1) Связывать, связать, обвязывать, обвязать. Возьми ж, сину, нагаєчку і віжки, зв'яжи жінці рученьки й ніжки. Чуб. V. 425. Зв'яжи мені головоньку, най не болить дуже. Чуб. V. 145. 2) Вѣнчать, обвѣнчать. Мені ще тоді п'ятнадцять літ було, що тепер піп не зв'язав би. Г. Барв. 264.
Курій II, -рія, м. 1) Гермафродитъ куриной породы. Вх. Пч. I. 14.2) Еврейскій мясникъ, рѣжущій птицу. Желех.
Майстра́т, -ту, м. = магистрат.
Обмоскалити, -ся. Cм. обмоскалювати, -ся.
Підбовтувати, -тую, -єш, сов. в. підбовтати, -таю, -єш, гл. Подбалтывать, подболтать.
Похурчати, -чу́, -чи́ш, гл. Пожужжать отъ быстраго вращенія (о веретенѣ, напр.).
Пошамотіти, -чу́, -ти́ш, гл. Пошелестѣть, пошуршать.
Тхнути, тхну, -неш, гл. 1) Дышать, дохнуть, пахнуть. Його лице біле.... тхнуло щастям. Левиц. І. 186. Бог тхне своїм духом, то й не буде його. Н. Вол. у. Тхнути мені не дає: роби та й роби, та й роби. МВ. І. 28. Тхнуло свіже повітря. Левиц. Пов. 213. 2) Издавать запахъ, вонять, гнить, портиться. Тхне пашня. Н. Вол. у. Тхне мулом вода. Н. Вол. у. Вода тхне гнилим. Сквир. у. Як купити багато яловичини, а літо, то буде тхнути. Черк.
Нас спонсорують: