Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бунтовництво
бунтовничий
бунтування
бунтувати
бунтуватися
бунчати
бунчужний
бунчук
бунчуковенко
бунчуковий
бунька
буняк
бура
буравий
бурак
бурастий
бурачинка
бурачки
бурачник
бурбулянка
бурда
бурдей
бурдій
бурдюг
бурдюк
буреки
бурий
буритель
бурити
буритися
буришечка
буришка
бурівник
буріння
буріти
бурка
буркало
буркання
буркати
буркіт
буркітник
буркниця
буркнути
буркований
бурковина
бурковка
буркотати
буркотіти
буркотливий
буркотун
буркування
буркувати
буркуку!
буркун
буркунець
буркунина
буркуночок
буркунчик
буркут
буркутати
буркутовий
буркутський
бурлак
бурлакування
бурлакувати
бурлаха
бурлацтво
бурлацький
бурлаченько
бурлачина
бурлачити
бурлачка
бурлачок
бурливий
бурли-голова
бурлити
бурлій
бурло
бурмак
бурмило
бурмистер
бурмистерський
бурмистренко
бурмистрівна
бурмистрова
бурмиструвати
бурмій
бурмоситися
бурмотати
бурний
бурок
буроха
бурочка
бурса
бурсак
бурсацтво
бурсацький
бурсачина
бурсачище
бурсачня
бурсачок
бурсуватися
бурт
бурта
буртись!
буртити
буртіль
буртниця
буртувати
бурувати
бурулечка
бурулька
бурун
бурундук
бурунька
бурх!
бурхайло
бурхання
бурхати
бурхвиця
Бердник, -ка, м. Мастеръ, дѣлающій берда. Ситник берднику не товариш. Ном. № 1026.
Дивина́, -ни́, ж. 1) Удивленіе, диковина. Бач, якої дивини наросло на отій вербі. Лохв. у. 2) Раст. Царскій жезлъ, Verbascum Lychnitis. ЗЮЗО. І. 140. Да посадю я дивину, да зеленую єлину, червоную калину. Чуб. III. 321. Сім миль мосту, а на кінці мосту дивина, а на тій дивині цвіт на весь світ. Ном. стр. 290, № 14. Ум. Диви́нка.
Діткну́тись, -ну́ся, -нешся, гл. Дотронуться. Думаю собі: приступлю до неї, — не смію діткнутися ручки білої. Гол. І. 365.
Заболоти́тися, -чу́ся, -ти́шся, гл. Забрызгаться грязью, испачкаться въ грязи. Желех.
Кла м. мн. = ікла. Cм. ікол. Желех.
Об пред. Если стоящее предъ об слово оканчивается гласной (особенно: а, о, у), то о часто выпадаетъ. ЗЮЗО. II. 128. Ударив рукою 'б лавку. 1) Съ винит. падежемъ: при обозначенія предмета, на который направлено дѣйствіе: о, объ. Ой піду я утоплюся, чи об камінь розіб'юся. Чуб. V. 229. 2) Съ мѣстнымъ или дательнымъ падеж. а) при обозначеніи времени дѣйствія: на, объ, въ, около. Об Різдві. ЗОЮР. І. 26. Крий, Боже, народу якого там зібралось! Як об Іллі в Ромні. Греб. 372. Об Миколі продасть кобилу. О. 1862. IX. 7. Вітерець схопивсь об обідній порі. О. 1862. IX. 60. Жду, не діждусь, як об весні ластівки. Г. Барв. 119. б) при обозначеніи количества, мѣры и принадлежности опредѣляемаго предмета: о, об. Летів птах об восьми ногах. Ном. стр. 295, № 147. Купи черевички малі невеличкі й об нозі. Грин. III. 172.
Паркотливець, -вця, м. Болтунъ. Вх. Зн. 46.
Поріб, -робу, м. Утокъ. Желех. Гол. Од. 37, 40.
Посилання, -ня, с. Посыланіе. Грин. III. 41.
Чвертка, -ки, ж. 1) Мѣра длины: четверть аршина. Чвертку плису купила. Харьк. г. 2) Мѣра сыпучихъ тѣлъ: четверть (Cм. уменьш.). Cм. чвіртка. 3) Мѣра жидкости: четверть штофа. Шевч. 242. 4) Мѣра вѣса: четверть пуда. Оце чвертку соли купив, то за неділю й нема. ЗОЮР. І. 9. 5) Мѣра земли. Найняв він собі.... виорать чвертку. Грин. І. 188. 6) Четвертушка бумаги. 7) Половина задней части мясной туши. 8) = ґара 1. Харьк. у. Слов. Д. Эварн. Ум. чверточка. Ори, синку, цю долинку, посіємо пшениченьку; з колосочка щоб жмінечка, а з снопочка — щоб чверточка. Чуб. III. 451.
Нас спонсорують: