Бідкатися, -каюся, -єшся, гл. 1) Бѣдствовать, горевать. Нехай, коли досі бідкались, нехай до старості у роскоші поживе. Бідкається тепер з волами в таку лиху годину. Клопочуся, бідкаюся з ночі до ночі, ніколи гаразд і діточками втішатись. Ніколи чужим лихом бідкатись. 2) — чим. Нуждаться въ чемъ. Козаки бідкаються пасовищами. 3) Жаловаться на судьбу. Чого вони все бідкаються? хиба вже справді їм так погано? Ой, лихо з вами та й годі! бідкалась пані Макуха, важко зітхаючи.
Бусень, -сня, м. = бусель.
Виригання, -ня, с. Изрыганіе.
Госпо́дній, -ня, -нє Господній, Божій. То серце щебече Господнюю славу.
Капралик, -ка, м. Ум. отъ капраль.
Кендя, -ді, ж. Чаще во мн. ч. ке́нді, -дів. 1) Валенки, валеныя калоши. . 2) Въ насмѣшку такъ называютъ большіе сапоги.
Керва, -ви, кервавий и пр = крів, крівавий и пр.
Придобно нар. Удобно, съ удобствомъ. Я живу собі придобно на своїй селидьбі.
Приторкувати, -ся, -кую, -ся, -єш, -ся, гл. = приторкати, -ся. Та обливай водою, та примощуй ногою.
Проходжати, -джа́ю, -єш, гл. = проходити. Поміж рядами прохожайте.