Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бунтовництво
бунтовничий
бунтування
бунтувати
бунтуватися
бунчати
бунчужний
бунчук
бунчуковенко
бунчуковий
бунька
буняк
бура
буравий
бурак
бурастий
бурачинка
бурачки
бурачник
бурбулянка
бурда
бурдей
бурдій
бурдюг
бурдюк
буреки
бурий
буритель
бурити
буритися
буришечка
буришка
бурівник
буріння
буріти
бурка
буркало
буркання
буркати
буркіт
буркітник
буркниця
буркнути
буркований
бурковина
бурковка
буркотати
буркотіти
буркотливий
буркотун
буркування
буркувати
буркуку!
буркун
буркунець
буркунина
буркуночок
буркунчик
буркут
буркутати
буркутовий
буркутський
бурлак
бурлакування
бурлакувати
бурлаха
бурлацтво
бурлацький
бурлаченько
бурлачина
бурлачити
бурлачка
бурлачок
бурливий
бурли-голова
бурлити
бурлій
бурло
бурмак
бурмило
бурмистер
бурмистерський
бурмистренко
бурмистрівна
бурмистрова
бурмиструвати
бурмій
бурмоситися
бурмотати
бурний
бурок
буроха
бурочка
бурса
бурсак
бурсацтво
бурсацький
бурсачина
бурсачище
бурсачня
бурсачок
бурсуватися
бурт
бурта
буртись!
буртити
буртіль
буртниця
буртувати
бурувати
бурулечка
бурулька
бурун
бурундук
бурунька
бурх!
бурхайло
бурхання
бурхати
бурхвиця
Брехачка, -ки 1), об. Лгунъ, лгунишка, лгунья. А всі дівки як панянки, лиш одна брехачка. Гол. IV. 445. Старая собачка панськая брехачка. Котл. Ен. VI. 16. 2) ж. Раст. Bellis perennis. Вх. Пч. II. 29.
Вислужний, -а, -е. Услужливый, готовый къ услугамъ. Вх. Лем. 398.
Докори́ти Cм. докоряти.
Забідні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Обѣднѣть. Буває, що бідний забагатіє, а багатий забідніє.
Повідхилятися, -ля́ємося, -єтеся, гл. Отклониться, уклониться (во множествѣ).
Поплинути, -ну, -неш, гл. = попливти. Бистренькою річенькою на Дунай поплинеш. Лукаш. 124.
Привід, -воду, м. 1) Руководство, предводительство. А дурень за моїм приводом працює. Г. Барв. 307. Рад би я встати та й привід дати своєму дитяточку. О. 1862. IV. 40. (Н. п.). Всюди привід дав, а татусь тільки за нею, хоть і не дуже то покійник любив за чужим приводом ходить. Сим. 202. Моторний, сміливий, він скрізь давав усьому привід. Мир. ХРВ. 146. 2) Причина, основаніе. З якого приводу? На какой причинѣ?
Прикладати, -да́ю, -єш, сов. в. прикласти, -кладу́, -де́ш, гл. 1) Прикладывать, приложить. Тернове віття, верхи у руки бере-хапає, до серця козацького прикладав. АД. І. 109. То лях до корчми прихожає, да свиня ухо до корчми прикладає. Макс. 2) Примѣнять, примѣнить къ чему. (Дружки співають), прикладаючи пісню до матері. О. 1862. IV. 28. 3) Насмѣхаться, давать, дать насмѣшливыя прозвища. На їх будуть прізвища прикладать. Мил. 221. 4) Ревновать, приревновать. Жінка до свого чоловіка дівку прикладає. Балт. у. Такий неймовірний чоловік у мене, що до всякого мене прикладає. Уман. у.
Рджок, -ка, м. зоол. Землеройка, Sorex. Вх. Лем. 460.  
Увинути, -ся. Cм. увивати, -ся.
Нас спонсорують: