Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бирувати
бирф
бирфи
бирь-бирь!
бирька
биря
бисаг
бискуп
бискуплянин
бискупство
бискупський
бискупщина
бистрень
бистрий
бистрина
бистриня
бистрити
бистриця
бистрінь
бистро
бистроводний
бистрощокий
бистря
бистряк
бистрянка
би-сь
бит
битва
бительня
битець
бити
битий
битися
битка
битливий
битниця
биття
бицінька
биць-биць!
бицька
бицю-бицю!
бицюня
биця
бич
бича
бичак
бичечок
бичий
бичик
бичина
бичисько
бичитися
бичище
бичівка
бичівник
бичка
бичня
бичова
бичовий
бичок
бичування
бичувати
бичуватися
бичусь
бичуш
бичушка
бишак
бишва
бишиха
бишки!
бияк
бі
біб
бібка
біблиця
біблія
бібля
бібник
бібок
бібр
бібула
бібулястий
біб'яшок
бівпушок
біг I
біг II
біга
бігавка
біганина
бігання
бігарь
бігати
бігатися
біглий
бігматися
бігнути
біговисько
бігом
бігота
бігти
бігун
бігунець
бігунка
бігунки
бігунці
бігунчик
бігуха
бігучий
бігучка
бігцем
бігці
бігчи
біґарь
біґос
біда
бідага
бідак
бідака
бідаха
бідацький
Губи́ти, -блю́, -биш, гл. 1) Губить, истреблять, уничтожать. Що тіло любить, тоє душу губить. Ном. № 8788. Того в'яжуть, того ріжуть, той сам себе губить. Шевч. 75. Не губи мене з світу. Рудч. Ск. І. 134. 2) Терять. Який раз це ти вже гроші губиш?
Колисанка, -ки, ж. = колиска 1. Ум. колиса́ной(нь)ка. В тих яворах висить скобойка, а в тій скобойці колисанойка, в тій колисанці сам милий Господь. Гол. II. 41.
Мазка́ 2, -ки, ж. Кровь. Черномор. Мазкою хоче хто умитись, кому не жаль своїх зубів? Котл. Ен. II. 15. Вишептати від чорної мазки. Мнж. 152.
Миха́йлик, -ка, м. Маленькій деревянный ковшикъ для питья водки. Корячки, по запорозькій михайлики, бо в Січі тіх чарок і шклянок не знали. Стор. II. 150.
Нечутний, -а, -е. Неслышный.
Образливо нар. 1) Оскорбительно. 2) Обидчиво. Чого ви пристали до мене? гетьте! — образливо одказала Христя. Мир. Пов. II. 64.
Прикметний и прикмітний, -а, -е. Примѣтный; замѣтный, выдающійся. Левч. 124. Один був Турн царьок нешпетний, з латином у сусідстві жив, дочці і матері прикметний, і батько дуже з ним дружив. Котл. Ен. IV. 17.
Проложити, -жу, -жиш, гл. 1) = прокласти. Ніколи не звернемо з дороги, що ти нам, проложив єси. К. (О. 1861. III. 6). 2)пісню. Сложить, сочинить пѣсню. Проложив їм пісню про Царя Наливая. К. ЦН. 307. Не з добра то хтось проложив пісню: «Мати наша, мати! не журись ти нами»... Г. Барв. 175. Се не пісенька, а щирая правдонька. Так ми у своїх батьків служили, да оце про їх і пісню проложено. ЗОЮР. І. 80.гутірку. Сложить разсказъ. «Чи чував ти, братіку, щоб миш одкусила коли голову чоловікові? — Засміявсь козак: «Се, пане ясновельможний, тілько таку гутірку проложено». К. ЧР. 381.
Сіпака, -ки, м. Злой й придирчивый начальникъ, полицейскій, взяточникъ; вообще бранное прозвище всякаго администратора. Сіпаки попід віконню загадують на панщину. Дамон до лихого царя був вліз з остреним пробоєм зо сталі; на тім го сіпаки спіймали. Федьк. І. 89.
Щедрина, -ні, ж. 1) Щедрость. 2) об. Щедрый человѣкъ. Він — щедриня: поділиться з кожним, поможе. Харьк.
Нас спонсорують: