Буркало, -ла, об. Ворчунъ, ворчунья.
Жени́х, -ха́, м. Молодой человѣкъ, ухаживающій за дѣвушкой и пользующійся ея взаимностью; это названіе имѣетъ мѣсто только до формальнаго сватовства, послѣ котораго онъ называется уже молодим. Жалуй мене, подружечко; жених покидає. — Не журися, подружечко, — рута зелененька, — сей покине, другий буде, ще й од сього кращий. А я тобі, подружечко, жениха дарую. — Брешеш, брешеш, подружечко, як ти подаруєш, що ти його вірно любиш і з ним помандруєш. Мій первий женише! А дівчина листи пише: приїдь, приїдь, мій женише. Ум. женише́нько, женишо́к. Стривай, мати, погуляю: женишки настигли. Ой то мені женишенько, що три годи ходить. Ув. жениши́ще.
Зсмутніти, -ні́ю, -єш, гл. Опечалиться. Чого так зсмутніла!
Місте́чко II, -ка, с. Мѣстечко (населенный пунктъ). Круг містечка Берестечка на чотирі милі мене славні запорожці своїм трупом вкрили. Жив собі в містечку круг своїй родини.
Подорожник, -ка, м.
1) Раст. а) Plantago major L. б) Plantago lanceolata L. в) Plantago media. г) Polycnemum arvense. г) Polygonum aviculare.
2) Дорожныя записки, записки путешествующаго.
Пориш, -шу, м. Раст. Verbena officinalis.
Сінечки, -чок, мн. ум. отъ сіни.
Стяголь, -ля, м. Деревянная палочка, соединяющая въ саняхъ передній копил съ головою полоза.
Фарбовесельчатий, -а, -е. Радужный, цвѣтовъ радуги. Ветрѣчено у Кулиша: Такі то помисли одрадні і сумнії літали над самітньою душею фарбовесельчаті, мов хмари дощовії, що й сяють, і грімлять по над землею.
Чах! меж. = шам. Аж тут чах! чах! — крадеться по під лісом молодичка, мов лисичка.