Боярий, -а, -е. = боярський Уже коні на стану гогочуть, буяре до коней не хочуть, буярої чести не знають.
Запізнава́тися, -наю́ся, є́шся, сов. в. запізна́тися, -на́юся, -єшся, гл. = зазнаватися, зазнатися. 1) 3 козацьтвом нашим добре запізнавсь. 2) Хоть з котрою ся запізнаю, взаємности не дознаю.
Запрода́ти, -ся. Cм. запродувати, -ся.
Заска́лка, -ки, ж. Заноза.
Зачу́ханий, -а, -е. Безпризорный, оставленный безъ попеченія. Як би прибрати, то й дитина була б гарна, а то нема рідної матері, то й ходить зачухане.
Карсет, -ту, м. карсе́тка, -ки, ж. Женская верхняя одежда: короткая безрукавка. Корсет розщепнувся, сорочка розхрісталась. Заялозена корсетка на плечах розлізлася.
Незчисленний, -а, -е. Безчисленный. Оттоді то Черевань доскочив собі незчисленного скарбу.
Перегадати, -даю, -єш, гл. Передумать. Всі думки вже передумала, всі гадки перегадала.
Понагрівати, -ва́ю, -єш, гл. Нагрѣть (во множествѣ).
Хід, хо́ду, м. 1) Ходъ, проходь. Хід узенький та низький і дуже трудний. 2) Шествіе, движеніе впередъ. нема йому ходу. Не можетъ идти впередъ. Во мн. хо́ди — хожденіе. Минулися мої ходи через три городи: серце ж моє, дівчинонько, любитися годі. хід полонинський. Сопровождающійся обрядами и пѣснями выгонъ скота весной изъ сель въ полонини. ходу дава́ти. Убѣгать. Чого ж ти нас кидаєш? Куди ж ти так швидко ходу даєш та й не озираєшся? 3) Сбыть. На паляниці нема ходу: люде бубликів та й бубликів. 4) Походка. 5) тим же хо́дом. По прежнему. Параска журилась тим же ходом, що спершу. 6) у хід класти. Класть передъ собой, по пути своего слѣдованія. Клади сіно в ход. Ум. хо́денько, хо́донько. Сам він (молодий) за мною приїхав, за моїм ходеньком дрібненьким, за моїм личеньком біленьким. Не Марисин то ходонько, не Марисин голосонько, лиш Марисин рутян вінок.
