Божкарь, -ря, м. Ханжа, святоша.
Канути, -ну, -неш, гл.
1) Капать, течь. Держить палаш в правій руці, а з палаша кровця кане. Ой зоре, зоре! — і сльози кануть, — чи ти зійшла вже на Україні?
2) Исчезать. Зірочка покотилась, далі друга, третя — і поховались у синьому небі, мов у море канули. Бідна ж моя голівонько! всі надії мої канули.
Невзавороті нар. Не по дорогѣ.
Овак нар. Иначе. Єдному Бог дасть сяк, а другому овак.
Орандарь, -ря, м.
1) = орендарь.
2) Кабатчикъ.
Павичевий, -а, -е. Относящійся къ павлину.
Підмощатися, -щаюся, -єшся, гл. = підмощуватися. В се врем'я Юпітер підпивши, з нудьги до жінки підмощавсь.
Роспотрушити, -шу, -шиш, гл. = рострусити 1. Стала ся томити, де мат гніздо вити: вила бим го вила.... та на ліщинойці; ліщинойку рушит, гніздо роспотрушит, гніздо роспотрушит, діти мі оглушит.
Слизити, -зю́, -зи́ш, гл.
1) Дѣлаться скользкимъ. Шлях слизить після мряки.
2) Течь, сочиться. Cм. слезити. Ота свічка, то хоч би вона тобі слизила, так ані трохи.
Файний, -а, -е. Красивый; хорошій. Дівка файна. Зобачив на високій горі дуже файну церкву. (Мур) робив мій дядько, — муляр був файний. Ум. файненький, файнесенький. Собачка молоденька, файненька бігає.