бідуля

Бідуля, -лі, об.? Уже мене обрехали білецькі бідулі. Гол. ІІІ. 388.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 63.

Випадкові слова

Скарбувати, -бу́ю, -єш, гл. Собирать сокровища. Скарбує для себе, а не в Бога багатіє. Єв. Л. ХП. 21.

повністю...

Підіслати II, -ся. Cм. підстилати, -ся.

повністю...

Туширити, -рю́, -риш, гл. Стричь барановъ во второй разъ осенью. Вх. Зн. 72.

повністю...