Берулька, -ки, ж. = ягня.
Дев'я́тий, -а, -е. Девятый. Темрява сталася до години дев'ятої.
Доліта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. долеті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Долетать, долетѣть. Хоть високо, невисоко, треба долітати. Долетіти до сонця.
Дрі́жчі Cм. дріжджі.
Зіпа́ти, -па́ю, -єш, гл. 1) Кричать, орать. То піп дурний — нащесерце зіпає. 2) = зіхати 2 и 3. Курєтко туй-туй здохне; от іще зіпає ледві.
Кульчик, -ка, м. Сережка.
Нака́зувати, -зую, -єш, сов. в. наказа́ти, -кажу́, -жеш, гл. 1) Приказывать приказать. 2) Передавать, передать словесно. Накажи братові, щоб він приніс граблі. Да далеченько мій миленький, — ніким наказать... Да накажу я свойму милому хоть рідним братком. Ой накажи, галко, ой накажи, чорна, од кошового вісти. Говорить, наговорить много. Наказав стільки, що й не переслухаєш. наказав на вербі груш. или: наказав три мішки гречаної вовни. Наговорилъ невозможнаго, несбыточнаго, несообразностей.
Поноченький, -а, -е. Темный, лишенный свѣта. Скидай сорочку не там, де видко, а на поноченькому.
Ранговий, -а, -е. Относящійся къ рангу. — маєток, — ва земля. Имѣніе, земля, которыми пользовалась на помѣстномъ правѣ козацкая старшина.
Рватися, рвуся, рвешся, гл.
1) Рваться, разрываться. Де коротко, там і рветься. Пани бються, а в нашого брата чуби рвуться.
2) Надрываться, изнемогать Плучач оре і в праці рветься, а панське черево оттак аж дметься.
3) Порываться, рваться. Рветься, як дурний до образа. Не рвися, як собака на ретязі. Серце рвалося, сміялось.