Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

б I
б II
ба!
баба
бабайка
бабак
бабаковий
бабана
бабарунка
бабах!
бабахати
бабахкати
бабахнути
бабача
бабаченя
бабачище
бабачок
бабега
бабець
бабешки
бабизна
бабин
бабинець
бабинка
бабинський
бабисько
бабити
бабитися
бабиць
бабиця
бабич
бабишник
бабище
бабівщина
бабій
бабінка
бабіти
бабка
бабкуватий
баблятися
бабник
бабодур
бабойка
баболюб
бабонити
бабонька
бабота
бабочка
бабрання
бабрати
бабратися
бабриська
баброш
бабруля
бабрун
бабруна
бабрунька
бабство
бабський
бабувати
бабунечка
бабуня
бабусенька
бабусечка
бабусин
бабуся
бабухатий
бабчар
бабчин
бабчук
баб'юк
баб'ячий
бава
бавина
бавити
бавитися
бавіння
бавка I
бавка II
бавлення
бавна
бавний
бавниця
бавно
бавняний
бавовна
бавовник
бавовняний
бавовнянка
бавойка
баволна
баволняний
бавуна
бавуняний
багамел
багат
багат-вечір
багатенний
багатенький
багатенько
багатечко
багати
багатий
багатиня
багатиревий
багатирів
багатирство
багатирський
багатирь
багатирька
багатитися
багатійшати
багатіння
багатіти
багатішати
багато
багатолистий
багатство
багаття
багатшати
Витупцьовувати, -вую, -єш, гл. Топать ногами, сѣменить ногами. (Півень) витупцьовує, витупцьовує дриґульками, ніби й справді танцює. Сим. 212. Хата, 200.
Гнітити, -чу, -тиш, гл. 1) Давить, прессовать, нагнетать. Камінюка гнітила. Стор. МПр. 21. Гнітили сир. Левиц. І. 466. 2) — терен, сливи. Сохранять на зиму въ кадкѣ съ водой, надавивъ сверху тяжелымъ деревяннымъ кружкомъ. Гнічені сливи. Чуб. II. 29. 3) Угнетать. Усе, що гнітить чоловіка в занедбалім товаристві. Стор. 4) гнітити хліб. Подрумянивать. Чуб. І. 123. (Чтобы хліб гнітити, беруть немного соломы, зажигаютъ и кладутъ на припічку). 5) Бить. Як начали вони її гнітить тими молотами. Чуб. II. 263. 6) гнітити на серці. Скрывать въ душѣ тяжелое чувство. Бачу я та мовчу: усе на свойому серці гнічу. Кобел. у.
Звалови́тий, -а, -е. Неповоротливый, медлительный. Зваловитий кінь. Вх. Зн. 21.
Круподерник, -ка, м. Дѣлающій крупу. Оттам, мамо, мельник, оттам круподерник. Н. п.
Ми́слонька, -ки, ж. = мисленька.
Незнарошно нар. Безъ умысла, ненарочно.
Приземкуватий, -а, -е. 1) У самой земли растущій, низкій. 2) Приземистый (о человѣкѣ). Чоловік плечистий, приземкуватий. МВ. ІІ. 182. 3) О человѣкѣ: не имѣющій возвышеннаго духа. Чим вони рівня приземкуватим людям? К. ХП. 130.
Тіснити, -ню́, -ни́ш, гл. Тѣснить. Тіснить мене, мов ворога лихого. К. Іов. 41.
Уметати, -таю, -єш, гл. Вбросить. На Свиридона лякають у садку дерево сокирою і приказують: «як не родитимеш, то зрубаю і в піч уметаю». Грин. II. 21.
Утрачати, -чаю, -єш, сов. в. утратити, -чу, -тиш, гл. Терять, потерять, утрачивать, утратить. Житя своє втрачу. Гол. Не лізь у чуже, щоб не втратив своє. Посл. Лиха година, як убогий утрате корову, а багатий дитину. Ном. № 13494.
Нас спонсорують: