Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

білко

Білко, -ка, м. Кличка собакъ бѣлой масти. Грин. І. 33.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 65.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БІЛКО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БІЛКО"
Багрити, -рю, -риш, гл. 1) Окрашивать въ багровый цвѣтъ. 2) Дѣлать косяки въ колесахъ. Угор.
Братерськи нар. Братски, по братски. Котл. Ен.
Верхлюк и верхляк, -ка, м. Дикій поросенокъ. Вх. Пч. II. 7.
Дові́дне Cм. Довідно.
Же́нничка, -ки, ж. Жатвенная машина. Борз. у. Нѣжин. у.
Конячка, -ки, ж. Ум. отъ коня́ка.
Купальня, -ні, ж. Купальня. У овечих воріт є купальня. Єв. І. V. 2.
Поїднання, -ня, с. и пр. = поєднання и пр.
Роспорошувати, -шую, -єш, сов. в. роспороши́ти, -шу́, -шиш, гл. 1) Разсыпа́ть, разсы́пать (о порошкѣ, мукѣ). 2) Разсѣевать, разсѣять. Роспорошив турка й татарву на Черкень-долині. К. ЦН. 227.
Сито IIнар. Жирно. Вари лишень гречані галушки та сито їх із салом затовчи. Рудч. Ск. І. 11.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БІЛКО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.