Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

братік
братічок
братія
братка
братки
братко
братній
братова I
братова II
братовбивство
братовбивчий
братовбийця
братовизна
браток
братолюбний
братолюбність
братолюбно
братолюб'я
братонько
браточок
братство
братський
браття
братуга
братунин
братунок
братуньо
братусин
братусь
братуха
братчик
браха
брацар
брацтво
брацький
брачка
брачкий
бре
бреверия
бревкало
бревкання
бревкати
бревко
бревтій
бредень
бредець
бредзелія
бредня
бредулець
брез
брезелія
брезкий
брезклий
брезкнути
брезкулька
брезулець
брезький
брей
брейцара
брекекекати
брендуша
бреніти
бренчка
брень
бренькання
бренькати
бренькач
бренькіт
бренькнути
бренькотіти
бреньчати
брескинка
брескиновий
брескиня
брести
брестися
бретванник
бретналь
бреус
брех I
брех! II
бреха
брехака
брехало
брехання
брехати
брехач
брехачка
брехенька
брехіт
брехливий
брехливість
брехливо
брехля
брехнути
брехня
брехтя
брехун
брехунець
брехунівка
брехунка
брехунчик
брехуняка
брехуха
брешко
брид
бридак
бридаль
бридас
бриденька
бридити
бридитися
бридій
бридкий
бридкість
бридко
бридливий
бридно
бриднути
бридня
Дорожи́ти, -жу́, -жи́ш, гл. Цѣнить. Нас дорожят більш, аніж їх, дарма, що вони пани. Харьк.
Задава́тися, -даюся, -є́шся, сов. в. зада́тися, -да́мся, -даси́ся, гл. Вознамѣриваться, вознамѣриться, рѣшить сдѣлать. Вона ще літом, як сонечко сипало теплим промінням, задалась, виходячи з церкви, понести колись попові рунце на розжиток. Г. Барв. 155 — 156.
Обдаровувати, -вую, -єш, сов. в. обдарувати, -ру́ю, -єш, гл. Одарять, одарить. Се він мене обдарував. МВ. (О. 1862. І. 48).
Обоз, -зу, м. Лагерь, станъ. Сина посилав до військового обозу, а сам знав одну церкву. К. ЧР. 14. Пусти мене, коменданте, з обозу до дому. Чуб. V. 332.
Обряд, -ду, м. Обрядъ. Чумакування що? Се не козацтво, у чумаків тільки обряд козацький. Г. Барв. 142.
Овсище, -ща, с. = вівсище.
Потіпака, -ки, ж. 1) = потіпаха 1. Оці ще мені потіпаки! і де їх нечиста мати носила. Харьк. у. 2) Обѣдъ, состоящій изъ одного только борща. Борз. у.
Прогортати, -та́ю, -єш, сов. в. прогорну́ти, -ну́, -неш, гл. Раздвигать, раздвинуть, отворачивать; прогребать, прогресть, прочистить. Ой то перепілочка, ой мала невеличка, ой по полю літає, ой комиш прогортає. Чуб. V. 22. Вуса прогортає. Св. Л. 202. Я сніжок прогорну. Мил. 192. Я солому прогортаю, зерняти шукаю. Грин. III. 166.
Теркатий, -а, -е. = таркатий. Вх. Зн. 69.
Тутейший, -а, -е. = тутешній. Увесь тутейший люд. Стор. Ци ти, дівчино, з тутейшого краю? Шейк.
Нас спонсорують: