Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бідкання

Бідкання, -ня, с. 1) Бѣдствованіе. Як побачиш мою муку, моє бідкання щоденне. К. Псал. 69. Як де заведуться злидні, то отам не переводиться бідкання, аж поки злидні сами не перейдуть куди инде. Чуб. II. 398. 2) Жалобы на судьбу, гореванье. Хведор узявся обома руками за голову і замість бідкання дрібно і весело зареготався. Левиц. І. 179. Чи чує він наше бідкання за ним, чи баче наші сльози? Мир. Пов. І. 123.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 62.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БІДКАННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БІДКАННЯ"
Злючка, -ки, об. ум. отъ злю́ка.
Книш, -ша́, м. 1) Родъ хлѣба съ завороченными внутрь краями и смазаннаго свинымъ саломъ или коноплянымъ масломъ. Чуб. VII. 444. Повна піч паляниць, посередині книш. Ном. У гуцуловъ въ книш кладется смѣсь изъ варенаго картофеля, овечьяго сыру, смѣшаннаго съ петрушкою, чеснокомъ и пр., а сверху масло или солонина. Шух. І. 143. 2) Пренебрежительное прозвище священниковъ и дьячковъ. 3) Камковый верхъ мѣховой шапки галицкаго міщанина, выдающійся надъ опушкой въ формѣ книша. Гол. Од. 18. 4) мн. Родъ вышивокъ на рубахѣ. Чуб. VII. 427. Ум. книшик.
Обпарити Cм. обпарювати.
Палання, -ня, с. Пыланіе. На вдержу в серці полум'я-палання. К. МБ. XI. 146.
Подоводжувати, -джую, -єш, гл. = подоводити.
Простір, -тору, м. 1) Просторъ. Рівняєш ратаєві ниву і простором благословляєш. К. Псал. 144. Душа потребує простору, жада волі. Св. Л. 294. Свободное, незанятое мѣсто. Приймаю солому з току, бо син привезе снопи, — щоб був простір. Рк. Левиц. 2) и ми. Пространство.
Спокой, -ко́ю, м. = спокій.
Страмний, -а, -е. Неприличный, стыдный, срамной. Та й дочитались же до такого страмного. О. 1862. VI. 42.
Укручуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. укрутитися, -чуся, -тишся, гл. 1) Ввинчиваться, ввинтиться. 2) Заматываться, замотаться, запутываться, запутаться. Рій (бжоли) укрутиться в коси. Мил. 8.
Ховзаниця, -ці, ж. = ковзалка. Вх. Зн. 65.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БІДКАННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.