Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бідкання

Бідкання, -ня, с. 1) Бѣдствованіе. Як побачиш мою муку, моє бідкання щоденне. К. Псал. 69. Як де заведуться злидні, то отам не переводиться бідкання, аж поки злидні сами не перейдуть куди инде. Чуб. II. 398. 2) Жалобы на судьбу, гореванье. Хведор узявся обома руками за голову і замість бідкання дрібно і весело зареготався. Левиц. І. 179. Чи чує він наше бідкання за ним, чи баче наші сльози? Мир. Пов. І. 123.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 62.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БІДКАННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БІДКАННЯ"
Бекатися, -каюся, -єшся, гл. 1) Тащиться, съ трудомъ идти. Верстов десять ішли — бекались, бекались. Зміев. у. 2) Таскаться. Скільки не бекається, бач, у чужих селах, — а п'яний не буде. Зміев. у.
Забідні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Обѣднѣть. Буває, що бідний забагатіє, а багатий забідніє.
Запру́та, -ти, ж. 1) Палка въ плетнѣ. 2) Палка, употребляемая при стягиваніи связаннаго. Cм. запручувати 2.
Мете́личок, -чка, м. Ум. отъ мете́лик.
Перестерігати, -га́ю, -єш, сов. в. перестерегти, -режу, -же́ш, гл. Предостерегать, предостеречь.
Поскликати, -ка́ю, -єш, гл. Созвать (многихъ). Поскликала собачню. Стор. МПр. 112.
Почеський, -а, -е. = почесний 2. Старостам аби почеська була. Г. Барв. 201.
Предся II, прил. Предъ симъ бывшая. Встрѣчено только въ ж. р. К. ЧР. 426. Предся Русь. К. ЧР. 70. Вбачати в пас щиру предсю Русь. К. Гр. К. 4.
Рудявина, -ни, ж. Ржавое болото.
Тернути, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ терти. Тернуть.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БІДКАННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.