Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бідкання

Бідкання, -ня, с. 1) Бѣдствованіе. Як побачиш мою муку, моє бідкання щоденне. К. Псал. 69. Як де заведуться злидні, то отам не переводиться бідкання, аж поки злидні сами не перейдуть куди инде. Чуб. II. 398. 2) Жалобы на судьбу, гореванье. Хведор узявся обома руками за голову і замість бідкання дрібно і весело зареготався. Левиц. І. 179. Чи чує він наше бідкання за ним, чи баче наші сльози? Мир. Пов. І. 123.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 62.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БІДКАННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БІДКАННЯ"
Божатися, -жаюся, -єшся, гл. ? Божайся, Боже! Волынь.
Бруку! меж., выражающее воркованіе голубя. Глянь, як голубка в парі брукає: бруку-бруку, бруку-бруку, бруку-ку! Pauli. II. 115.
Гру́шка, -ки, ж. 1) Ум. отъ груша. Рудч. Ск. І. 66, 175; II. 24. 2) Раст. а) Pyrola secunda L. Борз. у. б) = Картопля. Вх. Пч. І. 13; в) — ди́ка. Thalictrum minus. Вх. Пч. І. 13; г) — лісова́. Purola senuola. Шух. І. 22. 3) Гру́шки да́ти. Особеннымъ образомъ ударить по головѣ.
Двірня́чка, -ки, ж. = Двірка.
Жи́лавіти, -вію, -єш, гл. Дѣлаться тугимъ, жесткимъ, жилистымъ. Желех.
Ма́нька, -ки, ж. Лѣвая рука, шуйца.
Одночасник, -ка, м. Современникъ (чей).
Подовбати, -ба́ю, -єш, гл. Поковырять.
Прилиза, -зи, об. Съ гладко причесанными волосами; щеголь, франтъ.
Цятований, -а, -е. = цяткований.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БІДКАННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.