Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бартка
баруля
бархан
бархановий
баршан
баршановий
бас
басавринок
басаман
басаманити
басамання
басамонка
басамуга
басамунка
басан
басанунка
басанунча
басань
басарабець
басарабія
басарабський
басаримок
басаринка
басарунок
баси
басик
басиста
басистий
басисько
басити
басище
баскаличитися
баский
басовий
басок
басоля
бастрюк
бастря
басування
басувати
басурман
баська
басюка
басюра
баталев
баталей
баталійон
баталія
батеньків
батенько
батечко
батівня
батіг
батіжок
батіночко
батова
батовий
батожжя
батожильно
батожистий
батожисько
батожити
батожище
батонько
батошки
батувати
батуга
батуньо
батура
батуринка
батурмен
батусьо
батьків
батьківський
батьківщина
батько
батькувати
батюга
батюшечка
батюшка
батющин
батя
баус
баусатий
бах!
бахати
бахмат
бахматий
бахмутка
бахнути
бахта
бахтарма
бахтати
бахур
бахурка
бахурня
бахурувати
бахуруватий
бахурча
бахурь
бахусуватий
бацькати
бацькатися
бацькун
бацьнути
бачити
бачитися
бачко
бачний
бачність
бачно
бачучий
бачущий
бачця
баша I
баша II
башенько
башмармак
башта
баштан
Герб, -бу, м. Гербъ. ЗОЮР. І. 317. Блищали мідяні позолотисті герби на ридвані. К. ЧР. 54. Од Припети й до Синюхи вславили себе Обухи, та й не злотом рабованим, не гонором купованим, не гербами-клейнодами, а своїми пригодами. К. Досв. 113.
Годний, -а, -е. 1) Почтенный, достойный, уважаемый, хорошій. Четверту доньку видала вже за дударчика, за годного, тверезого капельмайстерчика. Гол. ІІІ. 463. Товаришу наш годний та славний. Федьк. 2) Достойный, стоитъ. Добре само ся хвалить, а злоє похвали не годно. Ном. № 2568. Наживши крівавим потом копійку, поспішав, щоб багатому Терпилові показатись годним його дочки. Котл. Н. П. 393. Не плач, янгеляточко моє! сліз твоїх вона не годна. МВ. (О. 1862. ІІІ. 42). 3) Согласный. Я за тобов іти годна. Гол. IV. 512.
Збавля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. вба́вити, -влю, -виш, гл. 1) Лишать, лишить. Нехай тебе, чужий батько, синочку, не лає, щастя твого козацького навік не збавляє. Макс. (1849), 7. ві́ку, життя́. Лишить жизни, погубить. Чому мені злої долі, чом віку не збавиш? Шевч. 95. Ой чи вдариш, чи не вдариш, тілько мені життя збавиш. Чуб. V. 130. 2) Губить, погубить. Ой лежить же п'яний сотник Харко та тепер його збавляйте. Мет. 527. Нехай буду один погибати, козацького війська не збавляти. АД. І. 186. 3) Портить, испортить, искалѣчить; подорвать. Збавив же ти кобилу сиву. Грин. III. 652. Боюсь... щоб ти мене не зрадила, моєї русої кісочки не збавила. Мил. 84. Нащо ти нам чорта ізбавив? Щоб зараз його вилічив! Рудч. Ск. І. 56. Силу втратила, здоров'я збавила. Мир. ХРВ. 35. 4) Истрачивать, истратить попусту. Матінка кричить, а батенько ще гірше: «щоби-сь не ходив до дівчини більше. Нащо ж тобі, синку, ніченьки збавляти? Коли її любиш, то позволяю ті взяти». Грин. III. 258. 5) Избавлять, избавить. Не чисть мене до живого, то збавлю тебе од всього злого. Ном. № 282.
Можновла́дство, -ва, с. 1) Могущество, всевластіе. Над усяку честь і славу жадала можновладства да скарбів. К. Пс. 7. 2) Вельможи. Все католицьке й наше можновладство. К. ЦН. 168.
Нага́вкатися, -каюся, -єшся, гл. Налаяться.
Насмітити Cм. насмічувати.
Скрипаль, -ля, м. Скрипачъ. Пішов тоді скрипаль по селах, грає та й грає. Грин. І. 41.
Тік I, то́ку, м. Токъ, расчищенное мѣсто для молотьбы. У нас кругом токи, спирти, засіки повні. К. Псал. 320. Добулась, мов сова на току. Ном. № 4008.
Угризти, -зу, -зеш, гл. Отгрызть. Ніяк не вгризе хліби, — такий сухий.
Щедрець, -ця, м. Щедро дающій. Чуб. II. 666.
Нас спонсорують: