Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

безправно
безправство
безпремінний
безпремінно
безприпорий
безпритомний
безпритульний
безприхильний
безпричальний
безпричасний
безпробудний
безпросвітний
безпросвітній
безпупий
безпутний
безпутній
безпутство
безпуття
безп'ятий
безп'ятко
безрадісний
безрахубний
безребрий
безриб'я
безрідний
безрідник
безрік
безробітній
безробіття
безрога
безрогий
безрода
безрозумний
безротий
безрукавка
безрукий
безсед
безсердечний
безсердечність
безсердий
безсердний
безсилий
безсиліти
безсилка
безсилля
безсилок
безсилочка
безсильний
безскоромник
безславний
безславно
безслідний
безслідно
безслізний
безсмертки
безсмертний
безсмертник
безсмертність
безсонний
безсонниця
безсоромітний
безсоромітно
безсоромний
безсоромність
безсоромно
безстаточно
безстидний
безстидник
безстидниця
безсторонний
безсторонність
безстрашний
безсуд
безсуддя
безсудний
безсудниця
безсудно
безсумлінний
безсумлінник
безсумлінність
безсумлінно
безсумний
безсумно
безсуперечний
безсуперечно
безсчастя
безталанний
безталанник
безталанниця
безталання
безтільний
безтолочний
безтравиця
безтравний
безтямний
безтямність
безубитно
безуважний
безуважно
безувір
безувірів
безувірка
безувірний
безувірство
безувірський
безугавний
безугавно
безум
безуман
безумірний
безумірно
безуміти
безумний
безумниця
безумно
безумовний
безумовно
безумство
безупинний
безупинно
Гарцювати, -цюю, -єш, гл. 1) Скакать на лошадяхъ, наѣздничать, рыскать, гарцовать. На вороному коні гарцюєм. Шевч. 312. Батько веде того коня за недоуздок, а він так гарцює, копитами землю вибиває. Рудч. Ск. II. 112. 2) Бѣгать, скакать, шалить. Як хочете гарцювати, так ідіть на двір. Кобел. у. Іще сами як дівували та з хлопцями як гарцювали. Котл. Ен. ІІІ. 50. Бабина знай цілу ніч гуляє з хлопцями та крутиться і не раз так бувало, що гарцюючи і мички попалить. Рудч. Ск. II. 54. 3) Танцевать. Рудч. Ск. І. 75. Ріжуть скрипки і бандури, дівчата гопцюють; хлопці, піт аж льється з шкури, коло їх гарцюють Г. Арт. (О. 1861. III. 102).
Кетяг, -гу и ке́тях, -ху, м. = китяг. З-за темного дуба... калинова вітка витягнеться і червоний кетяг ягід горить, як жар. МВ. І. 156. Ягоди на калині, на бузині ке́тяхами, а на тернові, на вишні — по́рівці. Н. Вол. у.
Крет, -та, м. = кріт. Вх. Лем. 428.
Люзо́ванець, -нця, м. У гребенщиковъ: названіе верхушки рога. Вас. 163.
Обгризати, -за́ю, -єш, сов. в. обгри́зти, -зу́, -зе́ш, гл. Обгрызать, обгрызть, отгрызать, отгрызть. Така проклята з'їжа, що швидко поїсть воли, обгризе мені вуха. Левиц. І. 521.
Ощадність, -ности, ж. Бережливость.
Повторяти, -ря́ю, -єш, гл. Вторить. Що бурлака гірко робить, аж піт очі заливає, а хазяїн його лає, а хазяйка повторяв: де ти в чорта волочився? Чуб. V. 472.
Приладний, -а, -е. Умѣющій приласкаться, вкрадчивый. Така то до кожного прикидчива, приладна, лестна. МВ. ІІ. 140.
Трач, -ча, м. 1) Пильщикъ, распиливающій бревно на доски. Шейк. 2) = трачевня. Вх. Лем. 473.
Укленяти, -няю, -єш, гл. 1) Настойчиво упрашивать, заклинать. Екатер. у. (Залюб.). 2) Упрекать. Вона його вкленяла, як почула, що він так зробив. Екатер. у. (Залюб).
Нас спонсорують: