Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

безправно
безправство
безпремінний
безпремінно
безприпорий
безпритомний
безпритульний
безприхильний
безпричальний
безпричасний
безпробудний
безпросвітний
безпросвітній
безпупий
безпутний
безпутній
безпутство
безпуття
безп'ятий
безп'ятко
безрадісний
безрахубний
безребрий
безриб'я
безрідний
безрідник
безрік
безробітній
безробіття
безрога
безрогий
безрода
безрозумний
безротий
безрукавка
безрукий
безсед
безсердечний
безсердечність
безсердий
безсердний
безсилий
безсиліти
безсилка
безсилля
безсилок
безсилочка
безсильний
безскоромник
безславний
безславно
безслідний
безслідно
безслізний
безсмертки
безсмертний
безсмертник
безсмертність
безсонний
безсонниця
безсоромітний
безсоромітно
безсоромний
безсоромність
безсоромно
безстаточно
безстидний
безстидник
безстидниця
безсторонний
безсторонність
безстрашний
безсуд
безсуддя
безсудний
безсудниця
безсудно
безсумлінний
безсумлінник
безсумлінність
безсумлінно
безсумний
безсумно
безсуперечний
безсуперечно
безсчастя
безталанний
безталанник
безталанниця
безталання
безтільний
безтолочний
безтравиця
безтравний
безтямний
безтямність
безубитно
безуважний
безуважно
безувір
безувірів
безувірка
безувірний
безувірство
безувірський
безугавний
безугавно
безум
безуман
безумірний
безумірно
безуміти
безумний
безумниця
безумно
безумовний
безумовно
безумство
безупинний
безупинно
Бракнути, -не, гл. безл. Недоставать. Бракне копійки.
Вибувати, -ва́ю, -єш, сов. в. вибути, -буду, -деш, гл. Пробивать, пробыть, прожить опредѣленное время. В його ніхто не вибуде. Не то добрий, що в доброго год вибуде, але то добрий, що в злого. Ном. № 10361.
Вовченя, -няти, с. = вовча. Вовчиця на сонці з вовченятами грається. Рудч. Ск. І. 134.
Ґуцьо́к, -цька́, м. То же, что и ґудзик 3: узелокъ на веревкѣ, нити. Сидів сивий дід і розмотував великий клубок і в'їзав ґуцки. Гн. II. 184.
Наверзти́, -зу́, -зе́ш, гл. Наговорить вздора.  
Соловеєчко, -ка, м. Ум. отъ соловей.
Тес, -су, м. 1) Тесъ, тесина, тесаная доска. 2) Раст. Saxus beccama L. Шейк.
Тішити, -шу, -шиш, гл. Доставлять удовольствіе, радовать. Велико тішить мене, що тепер озватись можно до його при людях. МВ. (О. 1862. III. 68). Не тіш тещі коростовим зятем. Ном. № 5611. Ніхто ж мене не тішить у моїй біді. Чуб. V. 10.
Хмизний, -а, -е. Изъ хмизу.
Хоружий, -жого и пр = хорунжий и пр.
Нас спонсорують: