Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

безправно
безправство
безпремінний
безпремінно
безприпорий
безпритомний
безпритульний
безприхильний
безпричальний
безпричасний
безпробудний
безпросвітний
безпросвітній
безпупий
безпутний
безпутній
безпутство
безпуття
безп'ятий
безп'ятко
безрадісний
безрахубний
безребрий
безриб'я
безрідний
безрідник
безрік
безробітній
безробіття
безрога
безрогий
безрода
безрозумний
безротий
безрукавка
безрукий
безсед
безсердечний
безсердечність
безсердий
безсердний
безсилий
безсиліти
безсилка
безсилля
безсилок
безсилочка
безсильний
безскоромник
безславний
безславно
безслідний
безслідно
безслізний
безсмертки
безсмертний
безсмертник
безсмертність
безсонний
безсонниця
безсоромітний
безсоромітно
безсоромний
безсоромність
безсоромно
безстаточно
безстидний
безстидник
безстидниця
безсторонний
безсторонність
безстрашний
безсуд
безсуддя
безсудний
безсудниця
безсудно
безсумлінний
безсумлінник
безсумлінність
безсумлінно
безсумний
безсумно
безсуперечний
безсуперечно
безсчастя
безталанний
безталанник
безталанниця
безталання
безтільний
безтолочний
безтравиця
безтравний
безтямний
безтямність
безубитно
безуважний
безуважно
безувір
безувірів
безувірка
безувірний
безувірство
безувірський
безугавний
безугавно
безум
безуман
безумірний
безумірно
безуміти
безумний
безумниця
безумно
безумовний
безумовно
безумство
безупинний
безупинно
Гука́ти, -ка́ю, -єш, гл. 1) Издавать сильный звукъ, громко кричать, призывать кого. Заголосить, як та мати, голосна гармата. Гукатиме-кричатиме не одну годину. Шевч. 450. Через греблю повалили, гукають, співають. Шевч. 189. Як гукають, так і одгукуються. Ном. № 7127. До могили припала, матусеньки гукала. Мет. 277. Гукає на його. 2) Толкать. Шух. I. 176. 3) Оплодотворять (свинью). Кнорос... гукає льоху, а тота від того упороситься. Шух. І. 212.
Довгоши́їй, -шия, -шиє Длинношеій. Васильк. у.
Накрапа́ти, -па́ю, -єш, гл. Накрапывать. Не буйні вітри шуміли, не дрібні дощики накрапали. Н. п.
Носилянка, -ки, ж. Одна изъ пары большихъ жердей для переноски сѣна. Вх. Зн. 42. Шух. І. 170.
Панотецький, -а, -е. Отцовскій. Злякавсь і батько тоді, забувсь і про свою повагу панотецьку. Г. Барв. 465.
Переплатити Cм. переплачувати.
Потремтіти, -мчу, -тиш, гл. Подрожать.  
Узяти, візьму, -меш, гл. 1) Взять. Верни моє, візьми своє. Ном. № 273. Взяла коня за гнуздечку. Мет. 74. Як оке мені, козаченьку, раненько ходити? Як візьмеш ти за рученьку, не мусим пустити. Мет. 83. Візьмем її додому, нехай вона у нас живе. Рудч. Ск. II. 32. А із школи його взявши, коня купила. Шевч. 135. бог його взяв. Онъ умеръ. нехай його лихий візьме. Чортъ бы его взялъ. Шевч. 79. 2) Достать, добыть, взять. Ми народ не вольний — де нам взяти. Ном. № 1310. 3) Получить. взяти в шкуру. Быть побитымъ, получить порку. Виграв батько справу: взяв у шкуру і додому пішов. Чуб. 1. 231. 4) Надѣть. Треба сорочку білу взяти. Г. Барв. 441. І як прийшов до хати, та взяв білу сорочку та і вмер. Драг. 4. 5) Взять, приняться, начать, пуститься, стать. Виймив шабельку, взяв калину рубати. О. 1862. IV. 27. Як узяв він їхати. Тоді він взяв та горобців наслав. Рудч. Ск. І. 82. Взяла дівчина білі руки ламати. Лукаш. 128. 6)кого́ (за себе). Жениться на комъ. Люблю я дівчину, треба її взяти. Мет. 47. Як заслужиш пару волів і ясну оружину, — яку схочеш, таку й возьмеш молоду дівчину. Мет. 42. Яка з тебе хазяйка буде? Та тебе ніхто не візьме за себе. Стор. І. 9. Візьмеш мене за жінку. Рудч. Ск. I. 145. 7) Охватывать. Юнону взяв великий жах. Котл. Кн. Взяла мене журба й туга: зосталася я без друга. Грин. III. 676. узяли його думки та гадки. Сильно онъ задумался. ЗОЮР. І. 118. 8)го́ру. Взять верхъ, побѣдить. 9)жаром. Бросить въ жаръ. Пропасниця вже морозом перетрусила та взяла жаром. Черномор. 10)за ні за-що. Ни во что поставить, пренебречь. Взяли сиротину люде за ні за що, люде говорять: «сирота ледащо». Грин. III. 409. 11)на зуби. Бранить. Питався чорт баби: що о Бозі говорять люде? Славлять, величають! А що о мені? Якось вас дуже на зуби взяли. Ном. № 198. 12)натуру. Усвоить привычку. 13)ненависть на ко́го. Возненавидѣть кого. Яке моє життє буде? Та й її, як я візьму на неї ненавість. Г. Барв. 201. 14)свою волю. Дѣлать по своему, какъ себѣ угодно, что хотѣть, то и дѣлать. Ой що узяв Дніпр та свою волю: свої бережечки промиває, а лиманські коси засипав. Грин. III. 592. 15)у залі́за, у кайдани. Заковать въ цѣпи, въ кандалы. 16)у ясирь. Взять въ плѣнъ. Стор. II. 58. 17)шлюб. Обвѣнчаться. Чуб. II. 82, 83. Я з Києва повернуся, та й візьму шлюб з тобою. Мет. 106. Пішли до церкви і взяли шлюб. Чуб.
Хорустільник, -ка, м. = хорустіль. Вх. Пч. II. 14.
Шурчати, -чу́, -чи́ш, гл. Шуршать, шелестѣть. Буйні жита стиха шурчали довгими колосками. Мир. ХРВ. 62.
Нас спонсорують: