Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

безладно
безлапий
безлистий
безлистявий
безличний
безличник
безлік
безлісий
безлісся
безлітний
безлітній
безліч I
безліч II
безлічно
безлуский
безлюддя
безлюдень
безлюдний
безлюдник
безлюдніти
безлюдно
безлюдувати
безлюдько
безмаль
безмастий
безматень
безматерній
безматній
безматок
безмежний
безмежність
безмін
безмір
безмірний
безмірно
безмір'я
безмісячний
безмлив'я
безмовий
безмовний
безмовно
безмозкий
безна
безнадійний
безнадійність
безнадійно
безнадія
безнапасний
безнапасно
безнащадний
безневинний
безневинність
безневинно
безнемірний
безнемірно
безногий
безносий
безносько
безоборонний
безоборонність
безодголосний
безодголосно
безодмовний
безодмовність
безодрадісний
безокий
безосновний
безостий
безосяжний
безощадний
безощадність
безощадно
безпалок
безпальчий
безпам'ятний
безпам'яття
безпам'ятько
безпарий
безпашпортний
безпека
безпереводний
безпереводно
безперемінно
безпересталь
безперестанку
безперестанно
безперестану
безперестанці
безперестань
безпереч
безперечний
безперечність
безперечно
безперий
безпечати
безпечен
безпечити
безпечне
безпечний
безпечність
безпечно
безпешний
безпешність
безпешно
безписьменщина
безпиття
безпідставний
безплатний
безплатній
безплемінний
безподобний
безпомочний
безпомошний
безпосажна
безпосередний
безпосередність
безпотрібний
безпотрібно
безпоясниця
безправний
Варварити, -рю, -риш, гл. Праздновать день св. Варвары (4-го декабря). Було не савити, не варварити та на сорочку сурганити. Ном. № 4007.
Витаскувати, -кую, -єш, сов. в. витаскати, -каю, -єш, гл. Вытаскивать, вытащить, стащить. Насилу корець хмелю витаскали на гору. Ном. № 924. Ото як ухватив під черево, — так і витаскав на віз. Рудч. Ск. І. 157.
Вудити, -джу, -диш, гл. = надити рибу.
Доправува́тися, -ну́юся, -єшся, гл. Требовать. І горівки ся напиває, і їсти ся доправує, і на войну ся збірає. Гол. І. 11.
Захропты, -плю, -пышъ, гл. Захрапѣть. Захропла на всю хату. Ка II. 122.
Кигикання, -ня, с. Крики чайки. Желех.
Мандрува́ти, -рую, -єш, гл. 1) Странствовать, путешествовать, ѣздить. Де то моя Катерина з Івасем мандрує? Шевч. 79. Я гадаю мандрувати. 2) Отправляться, ѣхать, уходить. Ой не плачте ви, карії очі, од роду мандруючи. Чуб. V. 888. Сватай мене, Марку, чи не оддасть мати. Як не оддасть мати, будем мандрувати. Мет. 99.
Пронуритися, -рюся, -ришся, гл. = пронурити. Вх. Зн. 49.
Смудитися, -джуся, -дишся, гл. Жариться, печься. Там (у пеклі, в печі) душі ся смудили і чорти їх мішали желізними кочергами. Гн. II. 252.
Тягуня, -ні, ж. Небольшой бредень. Левч. 160.
Нас спонсорують: