Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

безладно
безлапий
безлистий
безлистявий
безличний
безличник
безлік
безлісий
безлісся
безлітний
безлітній
безліч I
безліч II
безлічно
безлуский
безлюддя
безлюдень
безлюдний
безлюдник
безлюдніти
безлюдно
безлюдувати
безлюдько
безмаль
безмастий
безматень
безматерній
безматній
безматок
безмежний
безмежність
безмін
безмір
безмірний
безмірно
безмір'я
безмісячний
безмлив'я
безмовий
безмовний
безмовно
безмозкий
безна
безнадійний
безнадійність
безнадійно
безнадія
безнапасний
безнапасно
безнащадний
безневинний
безневинність
безневинно
безнемірний
безнемірно
безногий
безносий
безносько
безоборонний
безоборонність
безодголосний
безодголосно
безодмовний
безодмовність
безодрадісний
безокий
безосновний
безостий
безосяжний
безощадний
безощадність
безощадно
безпалок
безпальчий
безпам'ятний
безпам'яття
безпам'ятько
безпарий
безпашпортний
безпека
безпереводний
безпереводно
безперемінно
безпересталь
безперестанку
безперестанно
безперестану
безперестанці
безперестань
безпереч
безперечний
безперечність
безперечно
безперий
безпечати
безпечен
безпечити
безпечне
безпечний
безпечність
безпечно
безпешний
безпешність
безпешно
безписьменщина
безпиття
безпідставний
безплатний
безплатній
безплемінний
безподобний
безпомочний
безпомошний
безпосажна
безпосередний
безпосередність
безпотрібний
безпотрібно
безпоясниця
безправний
Вислуга, -ги, ж. 1) Служба. А до того іще спороли батогами, а за вислугу палюгами. Г. Арт. (О. 1861. III. 85). 2) Прослуженное время. Там козак по риночку ходить, у гетьмана вислуги ся просить: пусти мене, мій пане, додому. Гол. І. 109. 3) Заслуженное, заработокъ за службу. Ум. ви́служенька. На тім короваю три яблучка з раю: то ж тобі, Марусенько, вірна твоя вислуженька, що ти собі вислужила у милого Бога. Рк. Макс.
Дєдик, -ка, м. Ум. отъ дєдьо.
Закалю́жений, -а, -е. Испачканный въ жидкой грязи. Свиня закалюжена. Зміев. у.
Нажаха́тися, -ха́юся, -єшся, гл. Набраться страха.
Обнизати Cм. обнизувати.
Подоба, -би, ж. 1) Образъ, видъ, наружность. Виходь, наша пані молода, аби-сьме виділи, што в тя за подоба: ци-сь така, як била, ци-сь ся перемінила. Гол. IV. 441. Що в салдата за подоба, за плечима вся худоба. Чуб. V. 970. Дуже гарна дівчина, такої подоби і не бачили у нас. Стор. МПр. 27. 2) Сходство, подобіе. 3) Употребляется какъ нарѣчіе или безл. глаголъ преимущественно съ отрицаніемъ въ значеніи: прилично, слѣдуетъ; нравится. Г. Барв. 420. Чи подоба так робити? Чи подоба ж се, бабуню? МВ. (О. 1862. III. 37). Не подоба зірці так рано зіходити, не подоба дівці до козака виходити. Чуб. V. 311. Не подоба, діду, тобі таке робити. Зміев. у. Не подоба твоя, не подобны річи викладати коня, до коханя бічи. Гол. III. 317. 4) до подоби. Нравится. Ой, дівчино, то-сь ми до подоби. Гол. 4) у подобі стати. Понравиться. У подобі став їй новий піп. Г. Барв. 149. Ум. подо́бонька. Як милого не любити, коли подобонька: сам білявий, вус чорнявий, як у соколонька. Гол.
Поросполохувати, -хую, -єш, гл. Разогнать, распугать.
Уведення, -ня, с. Праздн. Введенія во Храмъ 21 ноября.
Хабоття, -тя, с. Хламъ, лохмотья. Мнж. 193. Усе викрадено з скрині, усе забрато, осталась сама негодня: то дране, то погане, — саме хабоття. Александров. у.
Чечик, -ка, м. пт. чечетъ. Бігла чечітка поперед ворітка; вийшов чечик, дав їй мечик, а вона й стала. Ном. заг. № 429.
Нас спонсорують: