Божник, -ка, м. = біжник. Божник із шитим рушником округи.
2) рушник-божник. Полотенце для украшенія иконъ.
3) Продавець иконъ. А в нас тоді саме божник ночував, отой, що ікони возить продавати, і плахти, й полотно і рушники — усячину. Ум. божничок.
Відрахувати, -хую, -єш, гл. Отсчитать. Пан нехай відрахують тілько за кождих п'ятнадцять огірків, що там тому.
Віра, -ри, ж. 1) Вѣра; довѣріе. А в козака стільки віри, як на синім морі піни. діймати, няти, поняти віри. Вѣрить, повѣрить. З брехні не мруть, та вже віри більше не ймуть. Не хоче дядько йти, та ще й віри не йме, що в мене єсть дерево на хату. Брат і віри поняв, а того не знав, сердега, що жіноче плем'я лукаве. 2) Вѣра, религія. Хто за віру умірає, той собі царство заробляє. анахтемська, пся, чортова віра. (Брань). 3) Народъ. Прийде віра християнськая во небесний рай. Ум. віронька.
Дої́ти, -дою, -їш, гл. Доить. Дівка пішла корови доїти. Тоді іде Петрусичок, як доють овечки. Дій ті корови, що од батька нагнала.
Заблі́яти, -лі́ю, -єш, гл. Объ овцѣ: заблеять. Вівця забліє.
Збрудні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Загрязниться.
Калабаня, -ні, ж. Лужа. Аж калабані стоять, такий дощ був.
Непороки, -ків, мн. Худая слава? Чим вони не люде? І добрі, й заможні; усі їх на повазі мають... Знали б люде, — чулись би непороки на їх, а то усі шанують.
Поменити, -ню́, -ниш, гл. Упомянуть, назвать.
Ралець, -льця, м. Подарокъ, приношеніе при поздравленіи, визитѣ и пр. Цехові братчики понесли цехмистрові на ралець пляшку горілки та ковбасу. Не тільки все те збережу, но взявши із своєї скрині, товариша свого дитині ралець та й добрий положу. ходити на ралець. Идти съ поздравленіемъ и подаркомъ. Взяла очіпок грезетовий і кунтуш з усами люстровий, пішла к Зевесу на ралець.