Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

блюзнірство
блюзнірський
блюзнути
блюхавина
бля
блявкати
блявкнути
блягузкати
блягузниця
блякати
блякнути
блякувати
бляск
блят
бляха
бляхарня
бляхарство
бляхарський
бляхарь
бляхівка
бляхман
бляхувати
бляшаний
бляшанка
бляшечка
бляшка
бо
бобалька
бобальчаки
бобачик
бобер
бобик
бобина
бобирець
бобирчик
бобирь
бобище
бобівник
бобковець
бобковий
бобовий
бобовиння
бобовиця
бобовник
бобовх
бобов'янка
бобок
боборунка
бобрик
бобричок
бобро
бобровий
бобровик
бобровник
бобруниця
бобрунка
боб'ястий
бов!
бованіти
бованячити
бовван
бовванський
бовгар
бовгарка
бовгарь
бовдур
бовкало
бовкання
бовкати
бовкнути
бовкун
бовкунчик
бовкунчя
бовт
бовтати
бовтатися
бовтач
бовтиця
бовтнути
бовтун
бовть!
бовтюк
бог
богад
богарадити
богатий
богатіти
богдай
богданка
богила
богинин
богиня
богів
богмитися
богобійний
богобійність
богобійно
богобоязливий
богобоязливо
богобоязний
богобоязно
богобоящий
боговгодниця
богодавець
богодухновенний
богозневага
боголюбець
боголюбний
боголюбно
богомаз
богомазів
богомати
богоматір
богомілець
богомілка
богомілля
богомільний
богомільниця
богоненавидник
богоносець
Верхів'Я, -в'я, с. 1) Вершина; верхушка дерева. Бог узяв.... рукою того дуба за верхів'я, О. 1862. V. 83. 2) Волоса на головѣ, хохолъ. Мужик попав коваля за верхів'я і давай йому метелиці давати. Грин. І. 109.
Гробокопа́тель, -ля, м. = Гробокоп. Гробокопателі в селі волочуть трупи ланцюгами. Шевч. 545.
Закріпости́ти, -ся. Cм. закріпощати, -ся.
Згі́дно нар. 1) Согласно. Виховувала б (школа) наших дітей згідно з духом нації. К. ХП. 127. 2) Пригодно.
Знебачки, знебашки, нар. Неожиданно. Н. Вол. у. Знебашки приїде пан, пожив тижнів зо два та й поїхав, а окомон своє. Камен. у.
Надякува́тися 2, -ку́юся, -єшся, гл. Побыть достаточно долго дьячкомъ.
Підпорошити, -шу́, -ши́ш, гл. Присыпать снѣгомъ. Підпорошило трохи дорогу.
Ременяний, -а, -е. Ремневый.
Смертобойці, -ців, м. мн. Насмѣшливое названіе башмаковъ изъ цѣльной кожи (названы такъ, вѣроятно, потому, что въ нихъ легко падать). Сумск. у.
Шум, -му, м. 1) Пѣна, накипь при вареніи. Не вважай, що шум збігає, — на дні гуща буде. Ком. Пр. № 1193. 2) Мыльная пѣнящаяся вода. Вас. 169. 3) Пѣна отъ волнующейся воды, а потому также волненіе, водоворотъ. Хоч з мосту та в шум. Ном. № 2082. Піди від мене під шум, під лотоки. Вже так мені нудно, хоч у шум головою. Подольск. г. Тричі говорить приймалась, тричі оставлялась, так як риба против туму довго умудрялась. Мкр. Н. 17. 4) Шумъ. 5) Хороводная игра, а также названіе живаго существа, упоминаемаго въ пѣсняхъ при этой игрѣ. Ой нумо, нумо, в плетеного шума. Грин. III. 100. Ой нумо, нумо в зеленого шума. Чуб. III. 50. Ой шум ходить по діброві, а шумиха рибу ловить. Чуб. III. 50.
Нас спонсорують: