Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

блюзнірство
блюзнірський
блюзнути
блюхавина
бля
блявкати
блявкнути
блягузкати
блягузниця
блякати
блякнути
блякувати
бляск
блят
бляха
бляхарня
бляхарство
бляхарський
бляхарь
бляхівка
бляхман
бляхувати
бляшаний
бляшанка
бляшечка
бляшка
бо
бобалька
бобальчаки
бобачик
бобер
бобик
бобина
бобирець
бобирчик
бобирь
бобище
бобівник
бобковець
бобковий
бобовий
бобовиння
бобовиця
бобовник
бобовх
бобов'янка
бобок
боборунка
бобрик
бобричок
бобро
бобровий
бобровик
бобровник
бобруниця
бобрунка
боб'ястий
бов!
бованіти
бованячити
бовван
бовванський
бовгар
бовгарка
бовгарь
бовдур
бовкало
бовкання
бовкати
бовкнути
бовкун
бовкунчик
бовкунчя
бовт
бовтати
бовтатися
бовтач
бовтиця
бовтнути
бовтун
бовть!
бовтюк
бог
богад
богарадити
богатий
богатіти
богдай
богданка
богила
богинин
богиня
богів
богмитися
богобійний
богобійність
богобійно
богобоязливий
богобоязливо
богобоязний
богобоязно
богобоящий
боговгодниця
богодавець
богодухновенний
богозневага
боголюбець
боголюбний
боголюбно
богомаз
богомазів
богомати
богоматір
богомілець
богомілка
богомілля
богомільний
богомільниця
богоненавидник
богоносець
Багровий, -а, -е. Багровый, яркокрасный. Рожа моя повна червона, багрова. Чуб. III. 132. Зелене винце... багрове пивце. Гол. IV. 515., Ум. багровенький. Чуб. ІІІ. 314.
Викресати, -шу, -шеш, гл. Высѣчь (огня). Викресали огню з оружини. Мет. 369.
Завоня́ти, -ня́ю, -єш, гл. Завонять. Не воруши, бо завоняє. Ном. № 3289.
Задзижча́ти и задзичати, -чу́, -чи́ш, гл. = заджижчати. Коли не коли задзижчить... роботяща бджола. Греб. 402. А мухи разом задзижчали: «Ось годі, не кажіть!» Гліб. 114.
Засві́дче́ння, -ня, с. Засвидѣтельствованіе, свидѣтельство, удостовѣреніе. Черк. у. Смутна пісня є историчне засвідчення важкого минувшого життя. Левиц. І. (Правда, 1868, 484). Піди, хай піп дасть засвідчення. Н. Вол. у.
Ин'як нар. = и́нак. Однаковісінько йому, чи так, чи, може, ин'як. МВ. (О. 1862. І. 100).
Княгня, -ня́ти, с. = княжя́. А в танці ходить княгня Іванко, на головойці сокола носить, в правій ручейці коничка водить. АД. І. 36.
Нага́льність, -ности, ж. 1) Спѣшность. 2) Внезапность. 3) Бурность, порывистость.
Рівчастий, -а, -е. Имѣющій въ себѣ желобокъ, сдѣланный желобкомъ, желобчатый. Шух. І. 256.
Рунце, -ця, с. Ум. отъ руно.
Нас спонсорують: