Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

блюзнірство
блюзнірський
блюзнути
блюхавина
бля
блявкати
блявкнути
блягузкати
блягузниця
блякати
блякнути
блякувати
бляск
блят
бляха
бляхарня
бляхарство
бляхарський
бляхарь
бляхівка
бляхман
бляхувати
бляшаний
бляшанка
бляшечка
бляшка
бо
бобалька
бобальчаки
бобачик
бобер
бобик
бобина
бобирець
бобирчик
бобирь
бобище
бобівник
бобковець
бобковий
бобовий
бобовиння
бобовиця
бобовник
бобовх
бобов'янка
бобок
боборунка
бобрик
бобричок
бобро
бобровий
бобровик
бобровник
бобруниця
бобрунка
боб'ястий
бов!
бованіти
бованячити
бовван
бовванський
бовгар
бовгарка
бовгарь
бовдур
бовкало
бовкання
бовкати
бовкнути
бовкун
бовкунчик
бовкунчя
бовт
бовтати
бовтатися
бовтач
бовтиця
бовтнути
бовтун
бовть!
бовтюк
бог
богад
богарадити
богатий
богатіти
богдай
богданка
богила
богинин
богиня
богів
богмитися
богобійний
богобійність
богобійно
богобоязливий
богобоязливо
богобоязний
богобоязно
богобоящий
боговгодниця
богодавець
богодухновенний
богозневага
боголюбець
боголюбний
боголюбно
богомаз
богомазів
богомати
богоматір
богомілець
богомілка
богомілля
богомільний
богомільниця
богоненавидник
богоносець
Безтравний, -а, -е. Лишенный травы. Степ безтравний і безводний.
Бокури мн. Кожаный поясъ. Желех. Cм. букурія.
Вівчарь, -ря, м. Пастухъ овецъ. Сопілка вівчареві втіха. Ном. № 10467. Роспустив вівчарь вівці та по крутій гірці. Мет. 108. Ум. вівчарик.
Ди́мни́й, -а, -е. 1) Дымный, курной. Не видно було ні димних печей, ні бочок, ні возів з припасами. К. ЧР. Димна хижа. Курная изба. Вх. Лем. 410. 2) Дымчатаго цвѣта. Мак повний усякий: червоний, перістий і димний. О. 1862. IV. 72.
Дури́світ, -та, м. 1) Обманщикъ, шарлатань. Ком. І. 29. Грин. І. 212. 2) = дурилюд 2. Вх. Пч. II. 12.
Зароботя́щий, -а, -е. Могущій хорошо зарабатывать, имѣющій хорошіе заработки. Найшовсь чоловік у прийми. Люде кажуть — добрий і зароботящий: і тесля, й столяр, і чоботарь, — до всього здатний. Г. Барв. 264.
Кінатов! Восклицаніе гуцульскихъ древосѣковъ: когда съ горъ спускаютъ внизъ по деревянному желобу срубленное дерево, верхніе рабочіе кричать стоящимь внизу вдоль желоба: клейгов! — крикъ, предостерегающій объ опасности отъ летящаго съ страшной силой дерева; когда послѣднее достигнеть конца желоба и рабочіе отбросятъ его въ сторону, они кричать: кінато́в! Крикъ этотъ передается, отъ одного къ другому все выше и, достигнувъ стоящихъ на высотахъ рабочихъ, служить для нихъ знакомь, что путь свободенъ для новаго дерева. Шух. I. 179.
Нещасник, -ка, м. Несчастный мужчина. (Маркіянъ Шашкевичъ. Желех.).
Осуда, -ди, ж. Осужденіе, оговоръ. Смерть не так страшная, як осуда людськая. Чуб. V. 397.
Рачачий, -а, -е. Рачій, принадлежащій раку, относящійся къ раку, изъ раковъ сдѣланный. Рачача нога. Ном. № 425, стр. 302. Очі.... рачачі. Драг. 13.
Нас спонсорують: