Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

блюзнірство
блюзнірський
блюзнути
блюхавина
бля
блявкати
блявкнути
блягузкати
блягузниця
блякати
блякнути
блякувати
бляск
блят
бляха
бляхарня
бляхарство
бляхарський
бляхарь
бляхівка
бляхман
бляхувати
бляшаний
бляшанка
бляшечка
бляшка
бо
бобалька
бобальчаки
бобачик
бобер
бобик
бобина
бобирець
бобирчик
бобирь
бобище
бобівник
бобковець
бобковий
бобовий
бобовиння
бобовиця
бобовник
бобовх
бобов'янка
бобок
боборунка
бобрик
бобричок
бобро
бобровий
бобровик
бобровник
бобруниця
бобрунка
боб'ястий
бов!
бованіти
бованячити
бовван
бовванський
бовгар
бовгарка
бовгарь
бовдур
бовкало
бовкання
бовкати
бовкнути
бовкун
бовкунчик
бовкунчя
бовт
бовтати
бовтатися
бовтач
бовтиця
бовтнути
бовтун
бовть!
бовтюк
бог
богад
богарадити
богатий
богатіти
богдай
богданка
богила
богинин
богиня
богів
богмитися
богобійний
богобійність
богобійно
богобоязливий
богобоязливо
богобоязний
богобоязно
богобоящий
боговгодниця
богодавець
богодухновенний
богозневага
боголюбець
боголюбний
боголюбно
богомаз
богомазів
богомати
богоматір
богомілець
богомілка
богомілля
богомільний
богомільниця
богоненавидник
богоносець
Вухань, -ня, м. Человѣкъ съ большими ушами.
Гармата, -ти, ж. 1) Пушка. З гармати стріляли. Шевч. 232. Як став місяць серед неба, — ревнули гармати. Шевч. 53. Лід кріпкий, хоч гармати коти. Ном. № 13436. 2) військова гармата. Артиллерія. Ум. гарматка, гарматочка. Стрельнули.... з гарматки. Чуб. II. 35.
Кам'яниця, -ці, ж. 1) Каменное строеніе. Де-не-де стояли по подолу кам'яниці, а то все було дерев'яне. К. ЧР. СЗ. Алкана-башу за білу руку брала, у світлиці-кам'яниці зазивала. АД. І. 211. 2) Ловушка для воробьевъ, сдѣланная изъ четырехъ кирпичей, прикрываемыхъ пятымъ, а этотъ послѣдній поддерживается небольшою палочкою.
Кужілець, -льця́, м. = кужіль. Грин. III. 379.
Мизи́нок, -нка, м. = мизинець. Камен. у. Була як мизинок і зосталась знов одна як гичечка. Г. Барв. 361.
Помацуватися, -цуюся, -єшся, сов. в. помацатися, -цаюся, -єшся, гл. Пощупывать, пощупать себя или другъ друга. Помацується за ніздрі та поглядає на пальці, чи не йде кров з носа. Св. Л. 303.  
Прив'язка, -ки, ж. Снурокъ, веревочка или что либо подобное, употребляемое для привязыванія, напр. красная гарусная нитка, которой гуцулки связываютъ концы своихъ косъ. (Шух. І. 135), веревочка, которой постіл привязывается къ ногѣ. Прив'язку біля постола обірвав. Волч. у. Шила сукню та й укоротила, шила черевички та й помалила, а остаточки — на підп'яточки, а обрізочки на прив'язочки. Грин. III. 47.
Сей, ся и сяя, се и сеє, мѣст. 1) Этотъ, эта, это. Прости, Боже, сей раз. Ном. № 155. Сеї ласки я і в жида достану. Ном. № 4768. Се ж наша батьківщина. ЗОЮР. І. За сеє ж дівку чорнобриву, товстеньку, гарну, уродливу тобі я далебі що дам. Котл. Ен. Чом се хата не метена? Ном. № 1182. То се така твоя добрість? Левиц. Пов. 81. сеє не теє. Се да то. Сидимо у її рідні: тепер вони сеє не теє.... балакали, а далі.... Канев. у. се б то. То есть. А його жінка, се б то Олена, що була хорунжівна. Кв. коли се. Какъ вдругъ, какъ вотъ. Їдуть собі, коли се — мишаче військо. ЗОЮР. II. 61.
Супруга, -ги, ж. 1) Три или четыре пары воловъ, комплектъ, необходимый для плуга. Волів супруга добра. Сим. 227. 2) = супряга. Був у нового хазяїна свій плуг, а то вже в супруги йде, а дальш-дальш, уже й піший. Кв. Я зїм у супрузі. Камен. у.
Схлипувати, -пую, -єш, сов. в. схлипнути, -пну, -неш, гл. Всхлипывать, всхлипнуть. Христя схлипує. Мир. Пов. І. 171. Аж схлипнула, чи по дідусеві, чи про мене сироту. Г. Барв. 363.
Нас спонсорують: