Відчиняти, -няю, -єш, сов. в. відчини́ти, -ню́, -ниш, гл. Отворять, отворить. Золотий обушок скрізь двері відчине. Старший братіку! одчини ворітця. Хто торка, тому відчинять.
За́хист, -ту, м. 1) Мѣсто, защищенное отъ вѣтра; пріютъ, пристанище. Да як же мені зійти з сюю села? Де мені знайти той захист? Гори, що роблять кораблям захист од бурі. Нема чоловікові захисту на широкому степу. 2) Защита, покровительство. Посередник... повинен бути захистом для крепаків, боронити їх. Ум. за́хисток, за́хисточок.
Нарозумі́ти 2, -мі́ю, -єш, гл. Взять въ толкъ, набраться умѣнья. Пани нарозуміли од мужиків, як хазяйнувати треба.
Опасти Cм. опадати.
Покраденці, покрадці, покрадьки, нар. Украдкой, тайкомъ.
Посвячуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. посвяти́тися, -чу́ся, -тишся, гл. Рукополагаться, рукоположиться, постригаться, постричься. На те піп посвятився, щоб по церкві крутився. Піду я в манастир, там посвячуся, на тебе, мила, не подивлюся.
Пострах, -ху, м. Страхъ, ужасъ; устрашеніе. Сотворив потужну силу ворогам твоїм на пострах. І тичка в мене в руках, щоб ніхто не підійшов. Не ходи! держу на пострасі.
Сльоза, -зи, ж. Слеза. Да не лай мене, моя мати, гіркими словами, — обіллюся із вечора дрібними сльозами. За слізьми світа не бачив. Вода.... холодна та чиста, як сльоза. Ум. слі́зка, слізонька, слізочка.
Сотворяти, -ря́ю, -єш, сов. в. сотвори́ти, -рю́, -риш, гл. Сотворять, сотворить, создавать, создать. Сотворив Бог дівчиною.
Хвалитися, -люся, -лишся, гл.
1) Говорить, передавать, сообщать, разсказывать. Зайчик прибігав до їх та й хвалиться: ховайтеся, казала сестричка, бо він (кіт) прийде та й подушить нас. Була я у змія, хвалився він мені, що буде твоє царство воювати.
2) Хвастаться. М'ясом хвалиться, а воно й юшки не їли. Хвалиться сова своїми дітьми: каже, що нема кращих дітей, як совині.
3) Угрожать, обѣщать. Ой чи била, чи не била — хвалилася бити. Хвалиться знести всю шляхту гі панство.