Караул, -лу, м. (Заимств. изъ русск. языка) = калавур. Як опанували Умань, то й поставили усюди свій караул. Ой кругом церкви, церкви січової караули стали.
Ми́ло II, нар. Мило, пріятно; любезно; хорошо. На тебе дивитися мило. Не бачила миленького, — і діло не мило. Не там щастя, не там доля, де багаті люде — як злучаться по любови, то все мило буде. мило вітати. Любезно принимать. Ум. миленько. Миленько Ганна подивлялась на панянку.
Надві́р'я, -р'я, с. Надворье. Діти бігали по надвір'ю. Пусти, Юрасю, із застілля, да погляжу я по надвір'ю.
Напи́зитися, -пи́жуся, -зишся, гл. 1) Надуться, напыжиться, важно держать себя. Чогось наша сваха надулася, надулася... й напизилася. І так же то (півень) напизиться тобі, надметься... і виступа так пишно. 2) Оттопыриться. Все коло неї напижене, обдулось.
Пониклий, -а, -е. Поникшій. Схилив свою головоньку червоно-рожеву до білого пониклого личенька лилеї.
Пошкодувати, -дую, -єш, гл. Пожалѣть. Пошкодуй моїх ніг старих та й своїх побережи.
Прикладати, -да́ю, -єш, сов. в. прикласти, -кладу́, -де́ш, гл.
1) Прикладывать, приложить. Тернове віття, верхи у руки бере-хапає, до серця козацького прикладав. То лях до корчми прихожає, да свиня ухо до корчми прикладає.
2) Примѣнять, примѣнить къ чему. (Дружки співають), прикладаючи пісню до матері.
3) Насмѣхаться, давать, дать насмѣшливыя прозвища. На їх будуть прізвища прикладать.
4) Ревновать, приревновать. Жінка до свого чоловіка дівку прикладає. Такий неймовірний чоловік у мене, що до всякого мене прикладає.
Причинець, -нця, м. Зачинщикъ, виновникъ.
Хвітька, -ки, ж. Мантачка.
Цибух, -ха, м.
1) Чубукъ. Згубив люльку і цибух.
2) Черенокъ винограда, чубукъ. цибух одбиває. Виноградный чубукъ даетъ ростки. Ум. цибушо́к.