Баяти, -баю, -єш, гл.
1) Разсказывать. Казали б казку, баяли б байку до самого світу.
2) Ворожить суевѣрнымъ способомъ, шарлатанить.
Би сокращ. б. 1) Частица, прибавляемая къ слову для выраженіи условности: бы, бъ. Я ж би тую Україну кругом облітала. Дурним би назвали, од себе прогнали. Як би він не лях, то не звав би ся Стасем. би б. Былъ бы. Не рад би б ти моєму братіку, як би в гости прийшов? би-м. Выражается условность въ 1-мъ лицѣ. Від чорта би-м ся відхрестив, а від тебе ні відхрещусь, ні відмолюсь. Дала би-м білу ручку, та нема кому. Ой рада би-м, мій синоньку, листок написать. Также точно для 2-го лица ед. ч. — би-сь. Не волів би-сь, милий синку, йти з ягнятком на толоку. Для 1-го лица мн. ч. би-сьмо: для 2-го лица мн. ч. би-сьте. 2) Сз. Дабы, что-бы. І над ним і коло него хрестик Божий пише, би уроки, би злі духи там не приступали.
Витішити, -шу, -шиш, гл. Выняньчить. Кохав мене батько, витішила мати.
Габелковий, -а, -е. Сдѣланный изъ кожи молодой скотины. Обутий в габелкових черевиках.
Кибалиця, -ці, ж. = кибалка. Дівки вінки погубили, молодиці кибалиці.
Набаляндра́сити, -ра́шу, -сиш, гл. Наболтать, наговорить чепухи.
Обуття, -тя́, с. Обувь.
Потурлити, -лю, -лиш, гл. Погнать. Мерщій потурлив барана на ярмарок.
Пропажений, -а, -е. Пропавшій. Пропажені коні.
Хлопотати, -чу, -чеш, гл. и пр. = клопотати и пр.