Бурхати, -хаю, -єш, гл.
1) Порывисто дуть (о вѣтрѣ), сильно волноваться (о водѣ), бушевать. Великі хвилі піднялись і вітри зачали бурхати. Море.... реве да бурхає.
2) Бросать, швырять. Високі хвилі закипіли, суденце стали вверх бурхать. Там Дем'ян копа, тільки голову вже видно з ями, бурха землею.
3) Вырываться, вылетать (о водѣ, дымѣ и пр.) Загорівся Господь гнівом, з ніздер дим бурхає.
Вавчар, -ра, м. Кличка стараго кота. Ой ти вавціру поганий! (говорится переносно и о человѣкѣ, совершающемъ проказы, наносящемъ ущербъ).
Вимивати, -ва́ю, -єш, сов. в. вимити, -мию, -єш, гл. Вымывать, вымыть. Не вимили біле личко слізоньки дівочі.
Го́ряний, -а, -е. Гористый, возвышенный. Де буде країна висока, горяна, то....
Капуш, -ша, м. Насѣк. Melophagus ovinus.
Побігеньки, -ньок, ж. мн. = побіганки. Цілий день у побігеньках.
Полатати, -та́ю, -єш, гл.
1) Починить, положить заплаты. Хлопець у свитині полатаній.
2) — боки. Побить, отколотить. Кийом боки полатали.
Порідішати, -шаю, -єш, гл. = порідшати.
Ризник, -ка, м.
1) Ризничій, хранитель ризницы.
2) Шьющій церковныя облаченія.
Упороти, -рю, -реш, гл. Сдѣлать что-либо съ силой; съѣсть много. Сосн. у. батько гарячку впоро́в. Отець поспѣшилъ.
