Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

білоголовець

Білоголовець, -вця, м. Раст. Bellis perennis. Вх. Пч. 29. Cм. білавка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 66.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БІЛОГОЛОВЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БІЛОГОЛОВЕЦЬ"
Відрубок, -бка, м. Отрубокъ.
Глумування, -ня, с. Издѣвательство, насмѣшки. К. ХІІ. 90.
Ключівник, -ка, м. У кожевниковъ: веревка на крюкѣ, вбитомъ въ потолокъ, служащая для подвѣшиванія кожи. Шух. І. 253.
Крамаренко, -ка, м. Сынъ торговца.
Мизи́нчий, -а, -е. Самый младшій. Мизинче, поки буде инче. Камен. у.
Обв'язати, -ся. Cм. обв'язувати, -ся.
Паювання, -ня, с. Дѣлежъ. К. ЦН. 243.
Розмаїто нар. Разнообразно. Думала.... люде розмаїто. Гн. II. 26.
Серпик, -ка, м. Ум. отъ серп.
Утісняти, -няю, -єш, сов. в. утісни́ти, -ню́, -ниш, гл. Притѣснять, притѣснить.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БІЛОГОЛОВЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.