Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бродисько
бродити
броїти
броїтися
брондза
брондзовий
броня
брослива
броснатий
брост
бростатися
бростина
броститися
бросток
бростур
брость
бростя
брочник
брояки
брувина
брувинячий
бруд
брудити
брудний
брудніти
брудно
брузумент
брук
брукати
бруква
бруку!
брукувати
брунат
брунатний
брундишка
брундук
брунелька
брунет
брунечка
брунитися
бруніти
брунчати
брунь!
брунька
брунькати
брунькувати
брус
бруселина
брусини
брусити
брусище
брусквина
брусла
бруслевина
брусленина
бруслик
бруслина
бруслинний
брусля
бруснина
брусниця
брусований
брусок
брусся
брусувати
брусяка
брусячча
брухатий
брухо
бруховещина
брушляк
бруштин
бруя
брьохати
брьохатися
брьохнути
бряжчати
брязк
брязкало
брязкальце
брязкання
брязкати
брязкач
брязкити
брязкілка
брязкіт
брязкітка
брязкотало
брязкотіння
брязкотіти
брязкотня
брязкун
брязкутка
брязкучий
брязнути
брязок
брязчати
брязь!
брякнути
брякти
бряма
брямчати
брячка
буба
бубарчук
бубарь
бубачка
бублейниця
бублешниця
бублик
бубликів
бублиця
бубличок
бублишний
бублишниця
бублій
бублійниця
бубляхи
бубна
бубнарити
Бондарський, -а, -е. Бочарскій.
Брязнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ брязкати. 1) Зазвенѣть, звякнуть. Брязнули ключі од комори йдучи. Н. п. Здорова була, дівчинонько! — як на струні брязнуло обік мене. МВ. (О. 1862. III. 54). Брязнув гаманом на стіл. Г. Барв. 211. Ось і у всі дзвони брязнули. Г. Барв. 158. 2) Упасть, ударяясь о земь. Горщик як брязне об піл. Г. Барв. 225. Мати зробилась як крейда біла, так і брязнула об землю. Г. Барв. 402 — 103. На яку коняку не покладе руку, вона з усіх чотирьох і брязне. Мнж. 22. 3) Ударить. Брязнула невістку по зубах. Н. Вол. у.
Гасник, -ка, м. 1) = гасниця. 2) = гасило. Вх. Лем. 402.
Зага́льний, -а, -е. 1) Общій, всеобщій. Загальна розмова. Левиц. Пов. 254. Загальний рахунок. 2)ти́ждень. Всеѣдная недѣля (3-я передъ великимъ постомъ). Камен. у.
Звика́ння, -ня, с. Привыканіе.
Огневий, -а, -е. Огневой. Стор. МПр. 72.
Пастушечка, -ки, ж. Ум. отъ пастушка.
Позраджувати, -джую, -єш, гл. Измѣнить (о многихъ, многомъ).
Полювання, -ня, с. 1) Охота. Він мав такий звичай, що як тільки настав ранок, то зараз сіда на коня і где на полювання, бо кохався у полюванні. Рудч. Ск. І. 121. 2) Періодъ половой горячности у коровы. Ум. полюваннячко.
Ростягатися, -гаюся, -єшся, сов. в. ростягти́ся, -гнуся, -нешся, гл. 1) Растягиваться, растянуться. 2) Растаскиваться, растащиться.
Нас спонсорують: