Апо́стольство, -ва, с. 1) Апостольство. Апостольство любови до ближнього доходило в ній до ентузиязму. 2) соб.: апостолы. Вельми часто посилав листи до українського апостольства.
Відзволяти, -ля́ю, -єш, сов. в. відзволити, -лю, -лиш, гл. Освобождать, освободить, выручить. Отто одзволив (од чортів) він сина. Ти одзволив нас од смерти.
Довіря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. дові́рити, -рю, -риш, гл. 1) Довѣрять, довѣрить. І батькові не довіряв. 2) Испытывать, испытать. Я довірив попа, який він.
Зміркуватися, -куюся, -єшся, гл. Сообразить, собраться съ мыслями. От мов і хочуть спитаться та не зважуться; хочуть говорити, не зміркуються.
Зубило, -ла, с. Остроконечный молотокъ, которымъ рубятъ желѣзо кузнецы.
Кибисть, -сти, ж. = кебета. Нема кибисти у його.
Кісся, -ся, с. Рукоятка у косы, косовище.
Сплямуватися, -муюся, -єшся, гл. Запятнать себя (въ прямомъ и переносномъ значеніи). Дивлюсь, дивуючись, на кров з грязею, що ви обидва нею сплямувались.
Стрихіль, -ля, м. У кожевниковъ инструментъ для растягиванія кожи. Cм. стріхіль, стрихулець.
Уповати, -ваю, -єш, гл.
1) Разсчитывать, уповать, надѣяться. Ой на що ж ти, доню, уповала, що ти чорноморця сподобала? — Я вповала, мамцю, на жупани, я ж думала, буду за ним пані.
2) не вповати. Не обращать вниманія. Не вповала на худобу, а на його вроду. І де лишків сорок тисяч; козак на те не вповає — мед-вино кругляє.