Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

білогрецький
білогривець
білогривий
білогруд
білогрудець
білогрудий
білогрудик
білогрудчик
білогубий
білогузка
білозерець
білозір
білозірець
білозірка
білозор
білозорець
білозорий
білозубий
білок
білокопитий
білокост
білокрилець
білокрилий
білолиций
білоніг
білоніжка
білоногий
білоок
білоплечий
білорів
білоріпа
білорогий
білорукий
білорум'яний
білоручечка
білоручка
білослива
білотарчик
білотурка
білоусий
білохатий
білохвостий
білочка
білочник
білошка
білток
білування
білувати
білуватий
білуватися
білуга
білужий
білужина
білуха
білченя
білш
біль I
біль II
біль III
більмак
більмач
більмачок
більмо
більмовий
більовий
більчок
більш
більшати
більше
більший
більшина
більшити
більшість
білюга
білюх
білющий
біля
білявий
білявина
білявиця
білявіти
білявка
білявша
біляк
біляний
білянка
біляр
білястий
білячий
бім-бім!
бімбувати
бір I
бір II
біржа
біржак
біржаник
біржовик
бірмак
бірник
бірок
бірувати
бірше
біс
бісдерево
бісеня
бісик
бісиний
бісів
бісіянський
біскуп
бісма
бісний
бісновистий
біснуватий
біснуватися
бісовський
бісовщина
бісота
бісурка
бісурман
Гнідий, -а, -е. 1) Гнѣдой. Гнідий кінь. Употребляется иногда безъ подразумѣваемаго существительнаго. Сідлай, хлопче, ти гнідого, а сам сяду на другого. Чуб. 2) Коричневый, бурый. Гнідий птах. Вх. Лем. 404. Гніде просо. Вх. Лем. 404., Ум. гніденький, гнідесенький. Грин. ІІІ. 696.
Досто́ятися, -юся, -їшся, гл. Достояться. Достоялася з кумою, що вже й корова з череди прийшла. Черниг. у.
Орілка, -ки, ж. = горілка. Грин. III. 385.
Пробубоніти, -ню, -ниш, гл. Пробормотать. «Е, як би була!» — пробубонів Кобза. Стор. МПр. 84.
Пустоб'Яка, -ки, об. Пустой, распущен ный человѣкъ. Тілько пустоб'яки жалкують за шинком, а добрий чоловік не жаліє. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Сага, -ги, ж. Заливъ рѣчной. Хведора безрідного.... над сагою Дніпровою в чистім полі поховати. Мет. 441.
Старцювати, -цюю, -єш, гл. Нищенствовать.
Таборувати, -ру́ю, -єш, гл. Стоять лагеремъ. Шейк.
Увіходити, -ходжу, -диш и ухо́дити, уходжу, -диш, сов. в. увійти, увійду, -деш, гл. 1) Входить, войти. Хто не ввіходить дверима, той злодій. Єв. І. X. 1. В панські ворота широко ввійти, та узько вийти. Ном. № 1208. Якось туманію, наче жива у землю вхожу. МВ. ІІ. 16. Увійдеш у землю і будеш на тім світі. Чуб. II. 75. увійти в дійство. Начать дѣйствовать? Открыть дѣйствія? В нас школа годов шість як у дійство увійшла. Нѣжин. у. увіхо́дити, увійти у неславу. Безславить, обезславить себя. Сама ж бо ти, дівчинонько, у неславу входиш, що пізненько — не раненько із юлиці ходиш. Мет. 83. 2) Проходить, пройти. Чуб. II. 192. Було 60 верст увійду. 3) Избѣгать, избѣжать. Граду-тучи увійшов, а злих рук не увійшов. Ном. № 2098. 4) ухо́дити за ко́го. Слыть за кого. Дурний, коли мовчить, то за мудрого уходить. Ном. № 6196.
Утісняти, -няю, -єш, сов. в. утісни́ти, -ню́, -ниш, гл. Притѣснять, притѣснить.
Нас спонсорують: