Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

білогрецький
білогривець
білогривий
білогруд
білогрудець
білогрудий
білогрудик
білогрудчик
білогубий
білогузка
білозерець
білозір
білозірець
білозірка
білозор
білозорець
білозорий
білозубий
білок
білокопитий
білокост
білокрилець
білокрилий
білолиций
білоніг
білоніжка
білоногий
білоок
білоплечий
білорів
білоріпа
білорогий
білорукий
білорум'яний
білоручечка
білоручка
білослива
білотарчик
білотурка
білоусий
білохатий
білохвостий
білочка
білочник
білошка
білток
білування
білувати
білуватий
білуватися
білуга
білужий
білужина
білуха
білченя
білш
біль I
біль II
біль III
більмак
більмач
більмачок
більмо
більмовий
більовий
більчок
більш
більшати
більше
більший
більшина
більшити
більшість
білюга
білюх
білющий
біля
білявий
білявина
білявиця
білявіти
білявка
білявша
біляк
біляний
білянка
біляр
білястий
білячий
бім-бім!
бімбувати
бір I
бір II
біржа
біржак
біржаник
біржовик
бірмак
бірник
бірок
бірувати
бірше
біс
бісдерево
бісеня
бісик
бісиний
бісів
бісіянський
біскуп
бісма
бісний
бісновистий
біснуватий
біснуватися
бісовський
бісовщина
бісота
бісурка
бісурман
Бам-Бам! меж. Подражаніе звуку колокола. О. 1861. XI. Св. 37. Подражаніе звуку струннаго инструмента. На цимбали бам-бам! Гол. IV. 448. Cм. балам.
Брунькати, -каю, -єш, гл. = бринькати 3. Шапувал давай брунькать. Мнж. 109.
До́світок, -тку, м. Предразсвѣтное время. Чорт би й не оддав, та на лихо йому досвіток захватив. Рудч. Ск. II. 25. Темним досвітком усі троє вийшли з села. Г. Барв. 543. у до́світок. До разсвѣта. 2) Во мн. ч. до́світки. Вечернія собранія неженатой моложежи осенью и зимой, посидѣлки. Чуб. VII. 451. КС. 1889. X. Сумцовъ. № 89. Ой маєш ти, моя мати, іще дочок п'ять: не пускай їх на досвітки, нехай дома сплять. Чуб. V. 891. Сестри дома немає, на досвітках гуляє. Млр. л. сб. 343.
Дя́кон, -на, м. Діаконъ. Морд. (Млр. л. сб. 124).
Жовкля́к, -ка, м. = жовтяк. Ум. жовклячо́к.
Засту́кати, -каю, -єш, гл. 1) Застучать. 2) Застичь, захватить, поймать. Застукав, як сотника в горосі. Ном. № 3927. Колись щука застукала в'юна у такім куточку, що не було куди йому утікати. Рудч. Ск. І. 46.
Зриватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. зірватися, -рвуся, -вешся, гл. 1) Срываться, сорваться. Ой як тая черешенька сама не зірветься, так до мене дівчинонька сама не пришлеться. Чуб. 2) Вскакивать, вскочить, быстро подняться. Зривається ніби куди бігти. МВ. ІІ. 54. Справді? — покрикне панночка, зірвавшись з місця. МВ. (О. 1862. III. 48). Встав, зірвався, пішов з шумом. Гол. І. 37. зірватися на ноги. Вскочить. Св. Л. 106. 3) Трогаться, тронуться съ мѣста, двинуться. Раз март апріля звав у гості до себе. Апріль зорвався їхать возом. Драг. 16. Мати було як зірветься хоч на один день куди... Г. Барв. 62. Пішла заміж та не так, пішла раз — не гаразд, не зірвуся другий раз. Грин. III. 357. 4) Подниматься, подняться (о бурѣ и пр.) Зірвалася шуря-буря. Н. п.
Рюм, -му, м. Плачъ.
Цвіркати, -каю, -єш, гл. 1) = цвірчати. Птах цвіркат. Вх. Лем. 480. 2) Плевать сквозь зубы. 3) Чѣмъ либо досаждать. То та гадина мені в очі цвіркає.
Шмарнути, -ну, -неш, гл. Кинуть, бросить. Узяв з кади на їден палец (води), шмарнув. Гн. І. 16.
Нас спонсорують: