Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

білобрівка

Білобрівка, -ки, ж. Имѣющая русыя брови.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 65.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БІЛОБРІВКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БІЛОБРІВКА"
Бабачи́ще, -ща, м. Ув. отъ баба́к.
Безвістно нар. Безвѣстно, невѣдомо. Десь дівся безвістно. Волч. у.
Гудо́к, -дка́, м. Родъ духового инструмента. Гудеть, як гудок. Ном. № 13895.
Держачо́к, -чка, м. Ум. отъ держак.
Начарувати, -ру́ю, -єш, гл. 1) Наколдовать, наворожить. 2) Приколдовать, приворожить. Дівчина козаченька та й начарувала. Н. п.
Пообрубувати, -бую, -єш, гл. Обрубить (во множествѣ). Пообрубував гілки. Харьк. у.
Пугати, -гаю, -єш, гл. Кричать (о филинѣ). Ой не пугай, пугаченьку! Мет. 283. Подражать крику филина (о запорожцахъ).
Розважувати, -жую, -єш, гл. 1) Развѣшивать, развѣсить. Мир. ХРВ. 32. 2) = розважати, розважити 2.
Хрьокати, -каю, -єш, гл. = хрокати.
Чоловіколюбство, -ва, с. Человѣколюбіе. Нема, щоб за добрі діла, за чоловіколюбство вхопитись. К. Гр. Кв. 32.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БІЛОБРІВКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.