Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бідолака

Бідолака, -ки, об. = бідолаха. Маятись йому одинокому бідолаці. МВ. ІІ. 143.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 63.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БІДОЛАКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БІДОЛАКА"
Гайтта! меж. Гайта. Kolb. І. 65.
Дебелува́стий, дебелува́тий, -а, -е.  = Дебелькува́тий.
Задвигті́ти, -гчу́, -ти́ш, гл. Задрожать. Як ступив... на ті підмости, то вони аж задвигтіли й загули. Левиц. Пов. 330.
Набендю́житися, -жуся, -жишся, гл. Надуться. Чого то вже так набендюжився?
Паплюжити, -жу, -жиш, гл. Срамить, позорить кого (словами). Желех.
Поожереблюватися, -люємося, -єтеся, гл. Ожеребиться (о многихъ).
Тетерка, -ки, ж. Ум. отъ тетеря.
Чтитися, чтуся, чти́шся, гл. = шануватися. Тепер парубки такі, що нікого не чтять і сами не чтяться. Волч. у.
Шкапина, -ни, ж. 1) = шкапа. 2) Снятая конская кожа. Чуб. VII. 418; КС. 1893. V. 279; Вас. 157.
Штиб, -бу, м. 1) Форма, манеръ, образецъ. Cм. штем, шталт. Зроби, мені на такий штиб. Екатер. г. Писання не того штибу, який, вживається тепер в книжках. Ном. III. Ламати язик на татарський штиб. Ном. № 13391. (Одежа) шилась своїм тутешнім штибом і не дуже то вкидалась у чужину. О. 1862. VIII. 35. 2) Мелко истертый уголь. Сумск. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БІДОЛАКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.