Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

войовничий

Войовничий, -а, -е. Воинственный.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 249.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЙОВНИЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЙОВНИЧИЙ"
Білозубий, -а, -е. Съ бѣлыми зубами.
Буччя, -чя, с. соб. отъ бук. Стало їй ся, стало галузя кланяти, бучя і коріня і всяке створіня. Гол. II. 10.
Губеня́, -ня́ти, ж. Губка (у чоловіка). Ласкательное слово, употребляемое болѣе во мн. ч.: губеня́та. Мале дитя надме губенята. Левиц. І. 43. Ум. Губеня́тка.
Закри́льщик, -ка, м. Крайній облавщикъ. Черк. у.
Конче нар. Безотлагательно, непремѣнно, именно. Нащо се вам його так конче треба? МВ. ІІ. 188. І треба ж було сім паничам потрапити перелізти конче в мій садок.
Мнець, мнеця́, м. Кожемяка.
Побабистий, -а, -е. Покрытый морщинами.
Попереваблювати, -люю, -єш, гл. Переманить (многихъ).
Приторочити, -чу́, -чи́ш, гл. Привязать ремнями (тороками). Приторочити сакви коло сідла. Черк. у.
Хрестянин, -на и пр = християн и пр.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОЙОВНИЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.