Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

воловик

Воловик, -ка, м. Воловій пастухъ. Ну, гукнув пан воловикові, тепер запрягай пару волів. Грин. II. 232.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 250.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛОВИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛОВИК"
Ватажкувати, -ку́ю, -єш, гл. Быть предводителемъ, атаманомъ, старшимъ. Желех. Cм. ватажити.
Виднечко нар. Ум. отъ видно.
Виправа, -ви, ж. 1) Выпрямленіе; исправленіе. 2) Отправка; отправленіе. 3) Имущество, даваемое дочерямъ при выходѣ замужъ, состоящее изъ бѣлья, платья, посуды и иной домашней утвари. 4) — шкури. Выдѣлка кожи. Ум. ви́правка. Оддасть шкурку за виправку. Ном. № 10570.
Відлютуватися, -ту́юся, -єшся, гл. Отпаяться.
Замести́, -ся. Cм. заміта́ти, -ся.
Несить, -ти, ж. Ненасытность.
Пестун, -на, м. Баловень; нѣженка. Ум. пестуне́ць, пестунчик.
Плюгавиця, -ці, ж. Гадкая, скверная, безнравственная, презрѣнная женщина. Желех.
Роспогода, -ди, ж. Наступленіе ясной погоды. Лубен. у.
Шулка, -ки, ж. Початокъ кукурузы. Kolb. I. 51.  
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОЛОВИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.