Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

волісь

Волісь, воліся, нар. Лучше, предпочтительнѣе мнѣ. Волісь я їхати, як їсти. Валков. у. Воліся ми, брате, попросимо ми найменшого брата тринбача. Мет. 438.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 249.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛІСЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛІСЬ"
Дзинча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = 1) Дзижчати. 2) = Брязчати. Голосно дзинчали чарочки. Мир. Пов. ІІ. 61.
Зчохом нар. Съ избыткомъ.
Кокотень, -тня, м. = кокот. Мій ти кокотень маленький. Ном. № 9252.
Ку! меж. = куку! А зозуленька — як ку, так ку! А соловейко — як тьох, так тьох! Чуб. V. 589.
Намо́вина, -ни, ж. = намова 1. Не любив Роман жони із людської намовини. Гол. III. 28.
Настопірити, -рю, -риш, гл. = насторошити.
Парча, -чі, ж. Парча.
Переславити, -влю, -виш, гл. Перехвалить.
Праправнук, -ка, м. Праправнукъ. К. Досв. 42.
Ткачування, -ня, с. Ремесло ткача.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОЛІСЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.