Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

войовитий

Войовитий, -а, -е. Воинственный. Жив у Персії царь Дарій. І він був такий войовитий, що усю землю завоював. Грин. 1. 128.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 249.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЙОВИТИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЙОВИТИЙ"
Дима́рик, -ка, дима́ричок, -чка, м. Ум. отъ димарь.
Дозволі́ння, -ня, с. = Дозвіл. Левиц. І. 310. За господським дозволінням, за риб'ячим приказанням, щоб було гризище, кісілище і бухан хліба. Рудч. Ск. II. 86.
Дрочи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. 1) Метаться изъ стороны въ сторону отъ укусовъ оводовъ (о скотѣ). 3) Сердиться, бѣситься, капризничать. Оханися ж, не дрочися, не басуй, Панаску! Мкр. Н. 9. 3) Дразниться. Ти дрочишся з мене. Драг. 51.
Золотарівна, -ни, ж. Дочь золотыхъ дѣлъ мастера. Желех.
Колосіти, -сію, -єш, гл. Колоситься; виднѣться своими колосьями. Там дивлюсь — жита колосіють, волошки блакитніють. Г. Барв. 352.
Наба́зграти, -раю, -єш, гл. Напачкать, написать каракули.
Нескінченно нар. Безконечно.
Познатися, -на́юся, -єшся, гл. = пізнатися.
Поскорчувати, -чую, -єш, гл. Покорчить. Руни поскорчує та позводить. Кв.
Пригнітати, -та́ю, -єш, сов. в. пригнітити, -нічу, -тиш, гл. 1) Придавливать, придавить. А довбня з стелі, та по голові довгомуда, так його й пригнітила. Чуб. II. 97. 2) Угнетать. І не зважиться багатий брата пригнітати. К. Псал. 23.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОЙОВИТИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.