Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

войовитий

Войовитий, -а, -е. Воинственный. Жив у Персії царь Дарій. І він був такий войовитий, що усю землю завоював. Грин. 1. 128.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 249.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЙОВИТИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЙОВИТИЙ"
Докі́рний, -а, -е. = докірливий.
Запу́сканка, -ки, ж. Яйцо, изъ котораго сквозь небольшую дырочку выпущено содержимое, а затѣмъ скорлупа наполнена смолой или воскомъ; употребляется при игрѣ навбитки. Черк. у.
Любля́ нар. Нравиться, угодно. Щоб ти мене на шиї возив, та скрізь, де мені любля. МВ. (КС. 1902. X. 151). Ну, хто куди любля! Усюди є об віщо погріти руки! І от — одна купа сюди, а друга туди... К. ЧР. 353.
Невгодний, -а, -е. Неугодный. Сердита хазяйка — тікаю, невгодна — кидаю. Ном. № 79.
Отріб, -рібу, м. Нутро, внутренности. Вх. Зн. 45.
Подупельник, -ка, м. 1) Лакомка, баловень. Лохв. у. 2) Ловеласъ. (К. П. Михальч.).
Потріпки, -ків, м. мн. Клочки льна, отпадающіе при трепаніи его треплом. Черниг. у.
Прилука, -ки, ж. 1) Присоединеніе. К. (Желех). 2) Полянка среди лѣсовъ. Норови і воли пасуть прилуками. Шух. І. 211. мн. прилуки. Поперемѣнно то лѣсъ, то поле. Шух. І. 73. 3) Названіе города: Прилуки. Славен город Біла Церква, славніша Прилука. Грин. III. 615.
Тружений, -а, -е. Трудящій, дѣловой. І худоба ота пропаде! достанеться чорту не труженому. Лебед. у.
Шовкун, -на, м. Безплодное тутовое дерево.  
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОЙОВИТИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.