Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

воларь

Воларь, -ря, м. = воляр. Галиц.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 249.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛАРЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛАРЬ"
Етноґрафи́чній, -я, -є. Этнографическій. Позирали скрива на етноґрафичню Україну. К. XII. 125.
Козиця, -ці, ж. 1) Коза. 2) Родъ духового инструмента. Гол. II. 458. 3) Насѣк. Pelor blapoides. Вх. Пч. I. 7.
Оливка, -ки, ж. 1) Ум. отъ олива. 2) Родъ яблокъ.
Панити, -нить, гл. безл. Нравится. Не панить. Не нравится. Шух. I. 83.
Первісточка, -ки, ж. Ум. отъ первістка.
Поцвірінькати, -каю, -єш, гл. Почирикать.
Раґаш, -ша, м. Дорога, по которой гуцульскіе древорубы стягиваютъ срубленныя деревья въ кучи. Шух. I. 178, 179.
Ськатися, -каюся, -єшся, гл. Искать (насѣкомыхъ въ волосахъ, шерсти). Такий мені пан: у соломі спить а зубами ськається. Ном. № 2930.
Укроїти, -рою, -їш, гл. = украяти.
Уляпуватися, -пуюся, -єшся, сов. в. уляпатися, -паюся, -єшся, гл. Забрызгиваться, забрызгаться.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОЛАРЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.