Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

возільник

Возільник, -ка, м. = возій. Зміев. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 248.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЗІЛЬНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЗІЛЬНИК"
Важення, -ня, с. Взвѣшиваніе. Желех.
Ґрос, -су, м. Стадо беременныхъ овецъ. О. 1862. V. Кух. 32, 37. У Манжуры: ґроси — беременныя овцы. Мнж. 182.
Ди́чка, -ки, ж. Дикое плодовое дерево. Камен. у. Угор.
Кручія, -чії́, ж. Водоворотъ подлѣ мели. Канев. у.
Набо́жник, -ка, м. Полотенце (вышитое или тканое съ узорами), надѣваемое, для украшенія, на иконы. Черниг. г.
Надпи́ти Cм. надпивати.
Перехвалювати, -люю, -єш, сов. в. перехвалити, -лю́, -лиш, гл. Перехваливать, перехвалить. Перехвалить на один бік. Ном. № 7478.
Серпанковий, -а, -е. Кисейный.
Спасеницький, -а, -е. Относящійся къ спасающему свою душу или говѣющему. К. ПС. 118.
Чужосторонець, -нця, м. Чужестранець. Ви, бояре чужосторонці. Мил. Св. 4 8.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОЗІЛЬНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.