Вивіряти, -ря́ю, -єш, сов. в. вивірити, -рю, -риш, гл. 1) Провѣрять, провѣрить. Вивіряймо, чи багато чарок у пляшці. 2) Испытывать, испытать, извѣрить. Ти думаєш, козаченьку, що я уміраю, а я з тебе, молодого, ума вивіряю. Вивірив ти моє серце вдень і нічною добою.
Гомелува́тий, -а, -е. Уродливо кудрявый (о соснѣ). Гомелувата сосна.
Граб, -ба, м. Дерево: грабъ, Carpinus Betulus L. Ой піду я в ліс по підпеньки, там стоїть граб зелененький. Ум. Грабо́к, грабо́чок.
Жерло́, -ла́, с. = жерело. Знахарі жерло забили у криниці — тепер нема де напитись холодної водиці.
Лакеюватий, -а, -е. Съ лакейской душой. Людці лукаві, лакеюваті.
Недорідний, -а, -е. 1) Неурожайный.
2) Не рослый, не крупный (о зернѣ и пр.).
Пописьмачити, -чу, -чиш, гл. Измѣнить на книжный ладъ.
Семинарський, -а, -е. Семинарскій. У вашій семинарській бібліотеці певне єсть.
Спекти, -чу, -чеш, гл. 1) Испечь. Пече наша, пече, спечи нам коровай ґрече! Не зітхай, — не остатнє ще спекли. 2) Изжарить. Спік чорне порося. Курочку спекла. Ту рибку скажіть, щоб спекли. 3) Сжечь (человѣка). Гетьмана, що на огні ляхи спекли. 4) — рака. Покраснѣть, сконфузясь. Офицерик трошки спік рака, що одвик по своєму розмовляти.
Танцювання, -ня, с. Танцованіе. Ум. танцюва́ннячко.
