Відбивати, -ва́ю, -єш, сов. в. відбити, -діб'ю, -б'єш, гл. 1) Отбивать, отбить. Відбив носок од кухля. Став двері одбивати. 2) Отбивать, отбить, отталкивать, оттолкнуть; отражать, отразить. Одбиває од берега щука риба ряску. Козак нагайкою стріли відбиває. 3) Отражать, отразить (свѣтъ, звукъ). Поверхи дзеркала і води відбивають од себе соняшний світ. 4) Отбивать, отбить у кого-либо что или кого-либо. Він дівчину відіб'є.
Віяльниця, -ці, ж. Вѣялка. Вже розжився трохи: купив собі віяльницю. Cм. війка.
В'юн, -на, м. 1) Рыба вьюнъ. Колись щука застукала в'юна у такім куточку, що не було куди йому втікати. 2) Названіе вертляваго, живого вола.
Жоломі́йка, -ки, ж. Ум. отъ жоломія.
Навезти́ Cм. навозити.
Особно нар. = особне. Хай вони собі особно, а ми — особно.
Пояснення, -ня, с. Объясненіе.
Прилолокати, -каю, -єш, гл. Побить, избить. Так того старця прилолокали, що й іти не здужа, — повели.
Ревіння, -ня, с. Ревъ, мычаніе. Ревіння альпійських коров.
Справедливо нар.
1) Справедливо.
2) Дѣйствительно.
