Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

воложити

Воложити, -жу, -жиш, гл. 1) Дѣлать влажнымъ. Аф. 320. 2) Колотить, трепать. Доти їх (панів києм) воложив, аж поки.... Мнж. 76. Всі надо мною як завиють (собаки), давай воложити гуртом! Алв. 11.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 250.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛОЖИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛОЖИТИ"
Відвійок, -йка, м., иногда во мн. ч. відвійки. Щуплое зерно, которое при вѣяніи падаетъ въ срединѣ между мякиною и полновѣснымъ зерномъ. Мнж. 187. Бідний (сіє) самий послід, уже одвійок од пшениці. Грин. II.
Корівчина, -ни, ж. Плоховатая корова. Корівчина була та стара, дак і загинула.
Лите́рний віз. = літерний віз.
Носили, -сил, с. мн. Носилки. Ледве на носилах донесли.
Пацюрки, -ків, мн. 1) = пацьорки. 2)у рачи́ці. Рачья икра. Вх. Лем. 447.
Підвідник, -ка, м. Подводчикъ. Просив поранений хранцуз свого підвідника, щоб віз поволі. Ном. № 12836.
Портяниці, -ниць (также: поркени́ці, поркини́ці), мн. Штаны изъ толстаго бѣлаго холста. Гол. Од. 66. Шух. I. 120, 153. Kolb. I. 41.
Ручниця, -ці, ж. 1) = рушниця. 2) Каждый изъ двухъ концевь пилы съ отверстіемъ, въ которое вставлена деревянная рукоять. Шух. І. 175.
Січовий, -а, -е. Принадлежащій Сѣчи, изъ Сѣчи. Первую часть на Покрову Січовую да на Спаса Межигорського оддали. ЗОЮР. І. 63. Січові гості. Кул.
Тоня, -ні, ж. 1) Тоня, мѣсто гдѣ ловятъ рыбу. Браун. 43. 2) Мѣсто, гдѣ тонутъ, небезопасное мѣсто. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОЛОЖИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.