Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

воларити

Воларити, -рю, -риш, гл. Быть пастухомъ воловъ. Вх. Зн. 7.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 249.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛАРИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛАРИТИ"
Вершка, -ки, ж. Рыболовный снарядъ изъ прутьевъ лозы, — родъ корзины, одна сторона которой открыта и бокъ въ этомъ мѣстѣ удлиненъ и лежитъ горизонтально, — конецъ его называется приладь, средина — спадь, сама корзина — ґоґовник. Снарядъ ставится на дно открытой стороной противъ узкаго и быстраго теченія, ґоґовник накрывается плитой; гонимая рыба входить въ корзину и не можетъ оттуда выбиться, благодаря силѣ теченія. Шух. І. 227.
Вигемблювати, -люю, -єш, гл. Выстрогать рубанкомъ.
Журавли́ний, -а, -е. Журавлиный.
Зади́бати, -баю, -єш, гл. Начать ходить (о дѣтяхъ).
Зани́куватися, -куюся, -єшся, [p]одн. в.[/p] заникну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Заикаться, заикнуться. Як говорить, то все заникується. Харьк.
Підколоти Cм. підколювати.
Роскути, -кую, -єш, гл. = роскувати. Кінь утомлений, копита роскуті, розбиті. Шевч. 641.
Столинє, -ня, с. Ножки стола, часть стола подъ столечницей. МУЕ. ІІІ. 55.
Теплісічкий, -а, -е. = теплісінький. Шейк.
Шолгун, -на, м. = шовкунець = токмачка. Вас. 161.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОЛАРИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.