Безмір'я, -р'я, с. Неизмѣримость, безпредѣльность, безграничность. У блакитному безмір'ї сонце плине і палає.
Воркун, -на, м. = воркотун. А на печі воркун ворчить. Ум. воркунок, воркуночок. Ой воркуне та воркуночку, не бий мене та в головочку.
Заляга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. залягти́, -ля́жу, -жеш, гл. 1) Занимать, занять мѣсто, покрывать, покрыть собою. Геть! бач моє місто залягла. Сиві кабани усе поле залягли. Великая худобонька все подвір'я заляже. 2) Полечь. Не одного тепер ляха голова заляже. (1834). 123. 3) Заваливать, завалить. Сирая земля двері залегла. 4) Залегать, залечь. Заліг, як собака в грубі. Заляжу до завтрього. 5) Засѣдать, засѣсть (въ засадѣ). Залягли вони на нас у балці. Та ж за ордою пан Хмельницький вгнався. Він у Ведмежих Лозах залягав. 6) Затихать, затихнуть (о вѣтрѣ). Вітерець заліг десь, тиша. 7) Оставаться, остаться безъ обработки. Ця нива ще торік залягла.
Козельок, -лька, м. = козелок. Павлик... бігав по степу, гуляв там в гілки, в цурки... їв козельки, щавель.
Недоторканий и недотиркливий, -а, -е. Недотрога. Дувид штовхнув жартовливо плечем одного чоловіка. — Геть, псявіро, не пхайся! — одказав чоловік. — Оце недоторканий дядько, неначе молодиця.
Пилюра, -ри, ж. = пилюга.
Поезія, -зії, ж. 1) Поэзія. (Квітка) постеріг і переняв поезію щоденної сільської мови, як Шевченко поезію народньої пісні. Народня поезія. 2) Стихотвореніе. Въ этомъ значеніи имѣетъ мн. ч.: Поезиї Ю. Г. Федьковича Въ этомъ значеніи Ум. поезійка. Иногда и въ ед. ч. въ знач. стихотворенія, поэтическія произведенія. Огненная поезія Шевченка. Упала мені в руки поезія якогось пана Щоголева. Зрадів я, її прочитавши... Не багато тих пісень, да чистий же мед, а не перга словесна.
Попідволікати, -ка́ю, -єш, гл. То-же, что и підволокти, но во множествѣ.
Роскудовчувати, -чую, -єш, сов. в. роскудо́вчити, -чу, -чиш, гл. = роскудлувати, роскудлати. Волосся йому роскудовчене.
Теґанька, -ки, ж. Горошокъ, расширяющійся кверху.
