Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

копиця
копичастий
копичення
копичити
копичка
копиш
копишитися
копишник
копия
копієчка
копій
копійка
копійчаний
копійчина
копільник
копіт
копія
копіяшний
копки
копний
копно
копнути
коповий
коповик
коповиця
коповіз
коповозиця
копотіти
копошитися
копра
коправий
коприва
копривник
копривняк
коптити
коп'як
кора
корабель
кораблевий
кораблик
корабличок
коралевий
коралики
коралі
корба
коргіта
кордобан
кордобанець
кордован
кордований
кордон
кордюк
коректа
коренастий
коренатий
коренити
коренитися
корець
коречний
коречник
корж
коржавий
коржавіти
коржик
корзати
корзити
корина
користне
користний
користність
користно
користонька
користування
користувати
користь
коритарство
коритарь
коритечко
корити
коритися
коритко
коритний
коритнячка
корито
коритце
коритча
коричуватий
корівка
корівне
корівниця
корівняк
корівонька
корівочка
корівчина
корінець
корінистий
корінище
корінний
коріння
корінчастий
корінчик
корінь
коріньковий
коркобець
корковенький
корковий
корм
корма
кормига
кормило
кормилюд
кормити
кормитися
кормний
корне
корноз
короб
коробейник
коробен
коробка
Вижлуктати, -таю, -єш, гл. Выпить. (Зевес) вижлоктав підпінка чару. Котл. Ен. VI. 37. Що було останнє у пляшці, вижлуктав без чарки, нахильцем. МВ. (КС. 1902, X. 146).
Затала́патися, -паюся, -єшся, гл. Зашлепаться въ грязи, забрызгаться грязью. Глянь, як заталапалась, і тварі не знать. Брацл. у.
Лоско́тниця, -ці, ж. = лоскотарка. Чуб. І. 206.
Мале́зний, -а, -е. Малый, пустячный, ничтожный. Желех.
Посіятися, -сіюся, -єшся, гл. 1) Посѣяться, засѣяться. Полем розстелися (ниво), та посійся добрим житом. Шевч. 652. 2) О волосахъ: разсыпаться. Очіпок зовсім звис на очі, волосся посіялось. Г. Барв. 115.
Спалий, -а, -е. Унаслѣдованный. Но батькові спалий. (Лобод ).
Хварба, -би, ж. 1) = фарба. Шевч. 517. 2) Кровь (у раненаго звѣря). Показав хварбу вовк. Волкъ раненъ, видны слѣды крови.
Хвура, -ри, ж. = хура. Ми тебе доставим аж до того міста, где ти маєш хвуру брати. Чуб. V. 1043.
Цікавий, -а, -е. 1) Любопытный, интересующійся, любознательный. «Хто се, хто се?» спитаєте цікаві дівчата. Шевч. 19. Що люди собі про нас балакают, — не цікавий я знати. Гн. II. 28. На все цікавим оком спозирає. МВ. (О. 1862. ІІІ. 35). 2) Бойкій, живой, шустрый. Яке цікаве! Ном. № 5443. 3) Смыслящій, искусный. Цікавий козак, та босий. Ном. X. 6328. Цікавий, як циган до бджіл. Ном. № 6515. В єднім селі був бардзо цікавий коваль; бувало як вистригне плуга, рало, сокиру, або окує вола, то на чудо, аж сміється. Чуб. І. 154. 4) Интересный. Се дуже цікава річ. Ум. цікаве́нький.
Цуцукати, -каю, -єш, гл. Звать собаку крикомъ: цуцу! Нехай цуцукають.... Мене сим не зведуть. Г. Арт. (6. 1861. ІІІ. 84).
Нас спонсорують: