Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

копиця
копичастий
копичення
копичити
копичка
копиш
копишитися
копишник
копия
копієчка
копій
копійка
копійчаний
копійчина
копільник
копіт
копія
копіяшний
копки
копний
копно
копнути
коповий
коповик
коповиця
коповіз
коповозиця
копотіти
копошитися
копра
коправий
коприва
копривник
копривняк
коптити
коп'як
кора
корабель
кораблевий
кораблик
корабличок
коралевий
коралики
коралі
корба
коргіта
кордобан
кордобанець
кордован
кордований
кордон
кордюк
коректа
коренастий
коренатий
коренити
коренитися
корець
коречний
коречник
корж
коржавий
коржавіти
коржик
корзати
корзити
корина
користне
користний
користність
користно
користонька
користування
користувати
користь
коритарство
коритарь
коритечко
корити
коритися
коритко
коритний
коритнячка
корито
коритце
коритча
коричуватий
корівка
корівне
корівниця
корівняк
корівонька
корівочка
корівчина
корінець
корінистий
корінище
корінний
коріння
корінчастий
корінчик
корінь
коріньковий
коркобець
корковенький
корковий
корм
корма
кормига
кормило
кормилюд
кормити
кормитися
кормний
корне
корноз
короб
коробейник
коробен
коробка
Вишнина, -ни, ж. Вишневое дерево. Левиц. Пов. 191. Ой вишнино-черешино, чом ти листу не пускаєш? Н. п.
Дріма́к, -ка́, м. Соня. з дрімако́м ся віта́є. Онъ дремлетъ, спить. Вх. Лем. 411.
Же́льман, -на, м. Родъ игры, родъ весенняго хоровода. А ми як колись малими гуляли з вами і в жельмана, і веснянок співали. Левиц. Пов. 106.
Зали́скати, -каю, -єш, гл. Заблистать, блеснуть; засверкать. Блискавицями залискав. К. Псал. 37.
Істе, -того, с. 1) = іста. Кв. 2) Стволъ дерева? Ум. істечко. Ой жаль мені тії тополі, що на чистому полі. Де я буваю, де я літаю, на тополі спочиваю. А тепер істечко і гілечко забрато, нігде сісти й одпочити. Н. п.
Осудок, -дку, м. = осуда. Де вже я тебе без вечері пущу! Щоб собі довічнього осудку досягти. О. 1862. VII. 37, 38. Діти знов напались на батька, щоб ішов до церкви, шоб не робив семг осудку. Грин. II. 153.
Трембітанник, -ка, м. Музыкантъ, играющій на трембіті. Шух. І. 29. II. 72.
Цікавий, -а, -е. 1) Любопытный, интересующійся, любознательный. «Хто се, хто се?» спитаєте цікаві дівчата. Шевч. 19. Що люди собі про нас балакают, — не цікавий я знати. Гн. II. 28. На все цікавим оком спозирає. МВ. (О. 1862. ІІІ. 35). 2) Бойкій, живой, шустрый. Яке цікаве! Ном. № 5443. 3) Смыслящій, искусный. Цікавий козак, та босий. Ном. X. 6328. Цікавий, як циган до бджіл. Ном. № 6515. В єднім селі був бардзо цікавий коваль; бувало як вистригне плуга, рало, сокиру, або окує вола, то на чудо, аж сміється. Чуб. І. 154. 4) Интересный. Се дуже цікава річ. Ум. цікаве́нький.
Чудотворний, -а, -е. = чудовний 1. Ой Спасе наш Межигорський, чудотворний Спасе. Шевч. 256.
Шандра, -ри, ж. 1) Раст. a) Phlomis tuberosa L. ЗЮЗО. І. 178. Кучерява шандра. Лебед. у. б) Marrubium vulgare L. ЗЮЗО. І. 128. в) Marrubium album L. Мил. М. 33. г) Calamintha Clinopodium Benth. ЗЮЗО. І. 178. 2) Путь, дорога. Як пообідаєте, паничу, то мерщій у шандру. Харьк. у. 3) шандру терти. Мяться, возиться. Як почне шандру терти! поки повернеться, поки зробе! Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Нас спонсорують: