Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

килимок
кимак
кимачина
кимачисько
кимачок
кимаччя
кимнях
ким'ях
кинджал
кинді
киндяк
кинутися
кипа
кипарис
кипарисовий
кипень
кипіння
кипіти
киплячий
кипоть
киптар
киптюга
кипучий
кип'яч
кип'ячий
кирган
кирд
кирдик
кирея
киринити
киринний
киринник
киринниця
кириння
кириня
киркати
кир-китайка
кирниця
кирничний
кироман
кирпа
кирпатий
кирпич
кирпичина
кирполої
кирпонька
кирр!
киршава
кис
киса
киселик
киселиця
киселичник
кисет
кисетина
кисирь
кисіль
кислий
кислиця
кисличка
кисличчя
кислище
кислість
кисло
кислоокий
кислота
кислощі
кисляк
киснути
кисти
кит
кита
китаєвий
китаєчка
китай
китайка
китайський
китайча
китайчаний
китайчастий
китвиця
китель
китити
китиця
китичний
китки
китчастий
китюх
китяг
ких!
кихкати
киці-баба
кицка
киць
кицька
кицюня
киця
киця 2
кицяти
кичера
кичка
кичматися
кичувати
киш!
кишенька
кишеня
кишечка
кишіти
кишка
кишкати
кишкатий
кишковий
кишкун
кишло
кишнути
киюра
кияк
кияка
киянець
киянин
Карафа, -фи, ж. Графинь. Ум. карафка, карафочка.
Кривдно нар. Несправедливо, обидно. Е, братці, так на мене кривдно: у мене п'ятеро дітей, а стіки землі мені даєте. Канев. у.
Крячастий, -а, -е. Кустистый. Крячастий барвінок молодій дівчині на вінок. Гол. IV. 323.
Мірошниче́нко, -ка, м. Сынъ мельника.
Островище, -ща, с. Мѣсто, гдѣ былъ островъ. Драг. 218.
Полискувати, -ся, -кую, -ся, -єш, -ся, гл. Блестѣть, лосниться, сверкать. Вже сивиною коси полискувались. Св. Л. 135. Полискується бриль солом'яний, наче золотий. О. 1862. VI. 42.
Поприсідати, -даємо, -єте, гл. Присѣсть (о многихъ).
Проводарь, -ря́, м. Проводникъ, вожатый. Ізмалечку я був сирітським батьком, від матері — проводарем удовам. К. Іов. 67.
Сповідь, -ді, ж. Исповѣдь. До сповіді готуюся да все Богу молюся. Мет. 371.
Тутарь, -ря, м. Здѣшній, мѣстный житель. Ой тутару, ой тутареньку, сему дому господареньку. Гол. IV. 310.
Нас спонсорують: