Важити, -жу, -жиш, гл. 1) Вѣсить; имѣть вѣсъ. Він таки має вагу, важить. 2) Взвѣшивать. Поламались терези, сіль важучи на вози. 3) Имѣть значеніе, вѣсъ, значить. Знайду собі иншого.... ти мені не важиш нічого. Що він на своєму господарстві важить? що він за чоловік? 4) Иметь виды, мѣтить; умышлять, покушаться. Я двох люблю, я двох люблю, — на третього важу. На віщо ж ти важиш: чи на мою ясненькую зброю, чи на мого коня вороного, чи на мене, козака молодого. Де я мірю, там я вцілю, де я важу, — там я вражу. Хто на моє здоров'я важить, той (сам його) не має. Він уже давно важив на нас. на новий рік мав хату запалити, а це от обікрав таки. 5) — чим. Рисковать. Не раз, не два через плоти лазив, не раз, не два здоров'ям важив. 6) — легко. Придавать мало значенія, не придавать особаго значенія. Не годилось так легко важити тієї сили.
Гря́стиця, -ці, ж. — звичайна. Раст. Dactylis glomerata.
Заду́ти Cм. задувати.
Наванта́жити Cм. навантажувати.
Охват, -ту, м. Болѣзнь: стрѣльба въ поясницѣ.
Позауш гл. = позавуш.
Пописько, -ка, м. = піп. Пописко фтішився за ті гроші.
Породілля, породіля, -лі, ж. Родильница. Несе подарунок породіллі.
Порострушуватися, -шуємося, -єтеся, гл. Раструситься, разсыпаться (во множествѣ).
Простругувати, -гую, -єш, сов. в. проструга́ти, -га́ю, -єш, гл.
1) Проходить, пройти строгая, прострогать.
2) Прочищать, прочистить дорогу. Простружу доріженьку к святому Великодню, — водицею заллє.