Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

коник
конина
конити
конич
кониченько
коничок
конівка
конклав
конов
коновал
коновальство
коновальський
коновід
коновой
конов'язь
конозити
конокрад
конопелька
конопельки
конопельний
конопельник
коноплина
коноплиця
коноплище
коноплі
конопляний
конопляник
конопляр
коноплястий
конотувати
консистент
консисторія
консисторський
консистувати
консоляція
консул
конт
контентий
контентувати
контентуватися
контетувати
контетуватися
контина
контора
контосити
контракт
контроверсія
контувати
контуватися
конфедерат
конфедерація
конферя
конферяник
конче
кончина
кончити
конюхарити
конюший
конюшина
конюшня
коня
коняка
конянка
коняр
конярка
конятина
конячина
конячка
копа
копальник
копальниця
копаний
копанина
копаниця
копанка
копання
копань
копаня 2
копательний
копатень
копати
копатися
копач
копачик
копачкий
копень
копер
копець
копивка
копил
копилити
копилитися
копилиця
копилля
копилча
копильчаки
копильчук
копиля
копиляк
копирсати
копирстка
копиряти
копистка
копистник
кописточка
кописть
копит
копитал
копитальний
копитан
копитанський
копитанша
копитаха
копитень
копитки
копитник
копито
копиток
копитонько
копитце
Біднота, -ти, ж. 1) Бѣдность, убожество. 2) соб. Бѣдные люди, бѣдняки. Там живе усе така біднота, що страх і дивиться.
Викотити, -ся. Cм. викочувати, -ся.
Виплачуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. виплатитися, -чуся, -тишся, гл. Расплачиваться, расплатиться, погашать, погасить долгъ. Жид поналічував на людей стільки довгу, що стало вже не в моготу й виплатиться. ЗОЮР. І. 285.
Голівонька, -ки, ж. Ум. отъ голова.
Дострига́тися, -га́юся, -єшся, сов. в. достри́гтися, -жу́ся, -же́шся, гл. Достригаться, достричься.
Капелюшанка, -ки, ж. Кусокъ старой шляпы. Желех.
Післище, -ща, с. Ремень, на которомъ висятъ стремена. Мнж. 189.
Позмилювати, -люю, -єш, гл. Смылить (во множествѣ). Усе мило позмилювали. Богодух. у.
Прикрість, -рости, ж. 1) Непріятность. Не роби прикрости. Н. Вол. у. Наче на прикрість матері Мася все водилась з ляхами та з ляхівками. Св. Л. 247. 2) Непріятный вкусъ. Ця горілка має прикрість. Н. Вол. у.
Штрикнути, -кну, -неш, гл. Однокр. отъ штрикати. Кольнуть, пырнуть, ткнуть. Ото баба як штрикне його штилем, то так рана і є. Рудч. Ск. І. 53.
Нас спонсорують: