Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

коренатий

Коренатий, -а, -е. Коренастый. Петро укладе Тури, дармо, що Тур такий коренастий. К. ЧР. 169. І в огород загородив козак аж сім дубів високих, старих, коренатих. МВ. ІІІ. 134.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 283.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОРЕНАТИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОРЕНАТИЙ"
Воловарь, -ря, м. = воларь. Угор.
Довгоши́їй, -шия, -шиє Длинношеій. Васильк. у.
Зав'Яза́ти, -ся. Cм. зав'язувати, -ся.
Згу́снути, -ну, -неш, гл. Сгустѣть. Пара від холоду згусне. Дещо. 89.
Кам'янище, -ща, м. Каменоломня. Донск. обл.
Надгорта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. надгорнути, -рну, -неш, гл. Отгребать, отгресть часть. Надгорни трошки жару.
Натовктися, -вчуся, -че́шся, гл. Натолочься.
Онада, -ди, ж. Приманка. Угор.
Тімня, -ня, с. = тім'я. Патер з проголеним тімням. Стор. МПр. 44.  
Щербатий, -а, -е. 1) Съ зазубриной, надколотый, вызубренный. Щербатого горшка ніколи не направиш. Посл. Колись і моя копійка не щербата була. Посл. 2) О человѣкѣ: у котораго выпалъ одинъ или нѣсколько зубовъ. Харьк. 3) Вообще съ изъяномъ, съ недостаткомъ, неудачный. щербата до́ля. Горькая судьбина. 4) О лунѣ: на ущербѣ. Щербатий місяць. Шевч. 342. 5) щербата правда. Не вполнѣ правда, скорѣе ложь, чѣмъ правда. Ум. щербатенький. Правда, та щербатенька. Грин. І. 241.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОРЕНАТИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.