коренатий

Коренатий, -а, -е. Коренастый. Петро укладе Тури, дармо, що Тур такий коренастий. К. ЧР. 169. І в огород загородив козак аж сім дубів високих, старих, коренатих. МВ. ІІІ. 134.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 283.

Випадкові слова

Постадниця, -ці, ж. Дѣвушка, играющая главную роль на обжинкахъ. Подлясье.

повністю...

Кляння, -ня, с. Брань. Вх. Лем. 425.

повністю...

Півсеток, -тку, м. Штука холста около 50 аршинъ (локтей). Желех. Нехай вона раненько не встає, лянної куделі не спродає, най великих півсетків ізбиває. Чуб. V. 801. Нема Солохи білить півсеток. Чуб. V. 59.

повністю...