Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

корина

Корина, -ни, ж. Древесная кора. Ум. кори́нонька. Ва яворі коринонька. Гол. III. 101.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 283.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОРИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОРИНА"
Блазнувати, -ную, -єш, гл. Дурачиться. Желех.
Бурх! меж., выражающее порывъ вѣтра, ударѣ волны, бросаніе предмета въ воду.
Зави́дний, -а, -е. Замѣтный, примѣтный. Тоді межа завидна була, а тепер кат його зна й непримітно стало. Павлогр. у.
Конклав, -ву, м. Конклавъ. Шевч. (1883), 199.
Легу́шка, -ки, ж. = легеня.
Нікудою нар. Некуда, нѣтъ пути (употребляется только, когда говорится о дорогі). От ти вже назад не вийдеш, бо нікудою. Рудч. Ск. II. 97.
Піввідровий, -а, -е. Полуведерный. Ми світові люде! Ось бери лиш піввідрове барильце та біжи по четвертину. Кіевск. у.
Платтяний, -а, -е. Холщевый.
Уміло нар. Умѣло, искусно.
Химородь, -ді, ж. 1) = химорода. Почав вже химороди строїти. Харьк. г. 2) = хамородь. Вх. Зн. 76.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОРИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.