Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Відрубувати, -бую, -єш, сов. в. відруба́ти, -ба́ю, -єш, гл. 1) Отрубывать, отрубить. Голову йому відрубав. Рудч. Ск. II. 69. Відрубай кінець, щоб корочча палиця була. 2) Только сов. в. = відрізати 2. А вона мені як одрубала, та ще й при дочках. Левиц. І. 140.
Забаляндра́сити, -шу, -сиш, гл. Начать болтать. Як защебече, як забаляндрасить, так усім весело. Кв. І. 158.
Зами́ршавий, -а, -е. = миршавий. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Курбели вбивати. Взбивать облака пыли. Желех. Cм. курделя.
Лобко́, -ка́, м. Лобастый человѣкъ, человѣкъ съ большимъ лбомъ. У мого батька був великий лоб, ток його і прозвали лобком. Екатер. у. ( Залюбовск.).
Оковирний, -а, -е. Пріятный на видъ, аккуратно сдѣланный. Мнж. 187.
Поодв.. Cм. повідв..
Порозчахувати, -хую, -єш, гл. То-же, что и розчахнути, но во множествѣ.
Пролизувати, -зую, -єш, сов. в. пролизати, -лижу, -жеш, гл. Пролизывать, пролизать. Лизнула раз, за другим разом уже дірку пролизала. Рудч. Ск. II. 75.
Троїцький, -а, -е. Троицкій, относящійся къ тройцѣ. Шейк.
Нас спонсорують: