Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Безвини, -вин, ж. мн. Дикія, незаселенныя мѣста. Камен. у.
Бійно нар. = боязко. Шух. І. 81. Бійно було, бо я спізнав, шо то пекло. Гн. II. 72.
Віршник, -ка, м. Стихотворецъ. Латинський віршник. Шевч. 298.
Гу́стрик, -ка, м. Кукишъ. Борз. у.
Ґреґо́рний, -а, -е = Моторний. Вх. Зн. 13.
Поволі нар. 1) Медленно, не спѣша. Поволі їдеш, далеко будеш. Ном. Велике дерево поволі росте. Ном. № 989. поволі-поволі! Тише-тише! осторожнѣе! Н. Вол. у. 2) Свободно, вольно. Пусти дітей поволі — і сам будеш у неволі. Посл. Тоді я веселий, тоді я багатий, як буде серденько поволі гуляти. Шевч. 76.
Позакидати, -да́ю, -єш, гл. Забросить, закинуть (во множествѣ). В мене в багато чобіт, що я позакидав нагору. Рудч. Ск. І. 213. Персні позакидали в воду. К. ХП. 27. Позакидали голови, насилу на їх держались шапки. Левиц. І. 15.
Репик, -ка, м. Раст. Agrimonia Eupatoria.
Цвиндрити, -рю, -риш, гл. = циндрити.
Четь, -ти, ж. Четверть. Три четі. О. 1862. І. 81.
Нас спонсорують: