Босіти, -сію, -єш, гл. Дѣлаться босымъ.
Дуби́на, -ни, ж. 1) Дубовое дерево. Сюди туди дубину стрепену, — посипались жолудочки в пелену. От кріпка дубина, — сокира як од заліза одскакує. 2) Дубовый лѣсъ. Ой з-за гори високої та з зеленої дубини ідуть ляхи на три Шляхи за півтори милі. Як були ми молодими, то ходили по дубині у червоних запасках і сивизна на висках. 3) Дубовая палка. От козаки до його з дубинами. Ум. дуби́нка, дуби́нонька, дуби́ночка. Між дубинки та ліщинки шматок шкуратинки. Ой піду я в дубиноньку спати. Пойду в ліс, вирубаю дубинку.
Заполіти́ти, -таю, -єш, гл. Залетать впередъ; забѣгать мысленно впередъ. Чи їстимете... — Ні, ні! — А що ж я вам даю хиба? — Та я знаю що. — А що? — Молоко. — Еге, мовляли! Яблуко даю! — То давайте, їстиму! — То-то! не заполітайте ж ніколи!
Злопотіти, -почу, -тиш, гл. Захлопать. П'ють голуби зімню воду. Напилися та й злетіли, крилоньками злопотіли.
Злякнути, -кну́, -не́ш, гл. = злякати. Вона злякнулася його. Ти, Ляше, злякнеш і з коня впадеш, сам присиплешся землею.
Каменистий, -а, -е. Каменистый. Инше ж (зерно) упало на каменистому.
Кепкувати, -ку́ю, -єш, гл. 1) Смѣяться надъ кѣмъ, насмѣхаться. Кепкують з його, як із блазня, та тілько за боки беруться. Ой косить хазяїн зелену діброву, аж піт з його лиця ллється, а чумак під возом сидить в холодочку та з хазяїна кепкує, сміється. 2) Пренебрегать. Въ такомъ значеніи слово это находится въ одной пословицѣ, по всѣмъ признакамъ фальсифицированной, появившейся сперва въ «Ужинку» М. Г(атцука), а затѣмъ перепечатанной Номисомъ: Пани правдою кепкують, про теж у світі панують.
Корчма, -ми, ж. Корчма. А козак сидить у корчмі та мед-вино кружає. Дума. Корчму робити. Значить у лемковъ устраивать забаву съ музыкой и угощеніемъ. Ум. корчо́мка, корчо́мочка. Ой крикнули молодці да сидючи в корчомці. А всі дівки прийдуть до корчомочки гуляти.
Ощадний, -а, -е. Бережливый, экономный.
Слюсарь, -ря, м. 1) Слесарь. 2) = мосяжник.