Долупи́ти, -плю́, -пиш, гл. Окончить сдираніе чего-нибудь.
Души́ця, -ці, ж. Ум. отъ душа.
Завто́вшки, нар. Толщиною. Ударив кулаком у стіну, — так стіна й провалилась, дарма, що була така завтовшки, як у мужика хата.
Кінчак, -ка, м. Мечъ съ узкимъ лезвіемъ.
Ложе́чник, -ка, м. 1) Ложечный мастеръ. 2) Футляръ для ложки, носившійся запорожцами у пояса. Підперезувались вони шкуратяним поясом і прив'язували до його гаман... з кресалом і губкою, швайку, — часом налагодить збрую і ложечник з ложкою.
Любове́ць, -вця́, м. Любитель.
Праведничий, -а, -е. Принадлежащій праведнику. Одержить нагороду праведницу. Ші.
Сирник, -ка, м. Сырникъ, творожникъ.
Уторопити, -плю, -пиш, гл. очі. Уставить глаза. Очі второпать на неї.
Хов, -ву, м. Воспитаніе, выкормъ. Сей кінь свого хову.
