Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

корінище

Корінище, -ща, с. ув. отъ корінь.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 284.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОРІНИЩЕ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОРІНИЩЕ"
Еле́гія, -гії, ж. Элегія. Як би ви знали, паничі, де люде плачуть живучи, то ви б елегій не творили. Шевч. ІІ. 152.
Каліфактор, -ра, м. Сторожъ при духовныхъ учебныхъ заведеніяхъ. Подольск. у.
Квасність, -ности, ж. Кислота.
Клін, кло́ну, м. = кльон. Желех.
Крисаня, -ні, ж. Шляпа. Мій милий в крисані. Гол. II. 191. Ум. крисанечка. Іздоймила крисанечку та й поцілувала. Гол. І. 229.
Неслушний, -а, -е. 1) Ненадлежащій. 2) Несвоевременный. в неслушний час. Несвоевременно. 3) Несправедливый.
Одинадцятий, -а, -е. Одинадцятый. Уже твої хорти одинадцяті двері гризуть. Рудч. Ск. І. 137.
Плутати, -таю, -єш, гл. 1) Путать. 2) Путать, сбивчиво разсказывать.
Покрасувати, -су́ю, -єш, гл. = покрасуватися.
Сережечка, -ки, ж. Ум. отъ серга.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОРІНИЩЕ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.