Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

корінище

Корінище, -ща, с. ув. отъ корінь.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 284.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОРІНИЩЕ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОРІНИЩЕ"
Дворе́ць, -рця́, м. = Двірець. Ой на горі дворець карбований, а в тім дворці хлопець мальований. Гол. І. 205.
Жаро́к, -рку́, жаро́чок, -чку, м. Ум. отъ жар.  
Кальник, -ка, м. Хлѣбная лепешка. Желех. и Лунов. у.  
Коповиця, -ці, ж. Время сгребанія конецъ, сгребаніе копенъ. Коповиця була, люде мов бджоли гудуть да мед збірають, так люде нагребли, копи возять. Г. Барв. 339.
Підшальовувати, -вую, -єш, сов. в. підшалювати, -люю, -єш, гл. = підшильовувати, підшилювати.
Повковник, -ка, м. и пр. = полковник и пр.
Продзьобати, -ба́ю, -єш, гл. Проклевать.
Тамбурок, -рка, м. Родъ ручныхъ пялецъ. Шейк.
Удовбати Cм. удовбувати.
Уторливий, -а, -е. .? вторлива ганна — то в'яне, то гарна.ном. № 3187
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОРІНИЩЕ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.