Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кандійка
кандьор
каниця
канка
кановця
канона
канонада
канонадити
канонірка
кантабал
кантабас
кантар
кантарок
кантонист
кантопля
кантора
кантоха
кантурь
канудити
канун
канупер
канупір
канути
канцелюра
канцелярист
канцелярия
канцілюга
канціляжка
канцур
канцурря
канчук
канюка
канючити
каня
канянка
кап! I
кап II
капа
капама
капаний
капанина
капар
капаран
капарис
капарисовий
капарити
капарка
капарний
капарник
капарниця
капарства
капарство
капати
капелечка
капелина
капелиста
капелія
капель
капелька
капельмайстер
капелюх
капелюха
капелюш
капелюшанка
капелюшок
капелян
капелянець
капестра
капець
капи
капирь
капитал
капиталиста
капитан
капитановий
капитанський
капиця
капище
капів
капка
капкан
капканистий
капкач
каплавух
каплавухий
каплина
каплиця
капличка
каплі
капловухий
каплоухий
каплун
каплунити
каплуновий
капля
капник
капнути
каповий
капосний
капосник
капосниця
капостити
капостіти
капость
капота
капотіти
капочка
каправий
каправіти
капралик
капраль
капровокий
капса
капсан
капсель
капслевий
каптан
каптанка
каптанник
каптанок
Багно, -на, с. 1) Болото, топь, глубокая грязь. Як їхав, то й попав у саме багно, кобила загрузла по саме стегно. Грип. ІІІ. 644. Кобила ізблудила і попала у багно і застряла по стегно. Чуб. ІІІ. 426. Загруз у болоті і ніяк з багна і очеретяного коріння не виплутається. Стор. II. 69. В крові так, мов в багні, бродив. Котл. Ен. VI. 72. 2) Грязь. Умийтеся, образ божий багном не скверніте. Шевч. 3) Раст. Ledum palustre. Вх. Пч. II. 32. ЗЮЗО. І. 126. Cм. багонник. Ув. багнище, багнисько.
Віддавання, -ня, с. = віддання. Ум. віддаваннячко. Покинула сина та ще й не женила; покинула дочку на віддаваннячку. Н. п.
Заграбува́ти, -бу́ю, -єш, гл. Заграбить, отнять. Заграбував волика. О. 1862. І. 43.
Ляку́чий, -а, -е. = лякливий. Левч. 133.
Му́литися 1, -люся, -лишся, гл. Мяться, переминаться. Микита довго чогось мулився і не хотів протів ночі виїздити. О. 1861. XI. 10. Та оце було мулюсь, мулюсь, а на дворі холодно; треба йти. Черниг. г.
Нагану́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Вспомнить. Н. Вол. у. 2) Напомнить. Добре, що я ще й наганув.
Наруша́ти, -ша́ю, -єш, гл. Двигать, шевелить. Ой у полі билина, вітер нею хитає, та й найменша пташина і та нарушав. Чуб.
Отой, ота, оте, мѣст. Вотъ тотъ. Побила мене ота чужа нива та позичений серп. Ном. № 2140.
Швабський, -а, -е. Нѣмецкій. Колисочка швабська. Макс. Швабське полотно. Сим. 133. Скидай, Морозенку, все швабську сорочку. Грин. III. 588.
Штирк, -ка, м. Хвастунъ, фертикъ. Бачили такого штирка. Ном. № 2588.
Нас спонсорують: