Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кукувакати
кукукати
кукул
кукуличка
кукуліжка
кукулюх
кукулярія
кукунець
кукурвас
кукурікання
кукурікати
кукуріку!
кукурічка
кукурудз
кукурудза
кукурудзайка
кукурудзіння
кукурудзка
кукурудзяний
кукурудзянка
кукуручка
кукуц
кукучка
кулага
кулай
кулак
кулача
кулачина
кулачити
кулачки
кулачний
кулачник
кулачок
кулаччя
кулеба
кулеша
кулешінник
кулешір
кулешня
кулибка
кулидка
кулик I
кулик II
куликів
кулиця
куличок
куліти
куліш
кулішарник
кулішівка
кулішниця
кулка
куль
кульбаба
кульбавочка
кульбака
кульбанка
кульбастий
кульбачити
кульбачний
кульбачник
кульга
кульгавий
кульгати
кулька
кульмич
кульмичуватий
кульондра
культивувати
культура
культурний
культурник
кульчик
кульша
куля
куляга
куляс
кулястий
кулястра
кум
кума
кумак
куман
кумання
кумасенька
кумась
кумася
куматися
кумбук
кумбуч
кумедія
кумедіянт
кумедний
кумедно
кумелем піти
кумець
кумин
кумів
кумівство
кумівщина
кумільга
кумка
кумкати
кум-кум!
кумлик
кумонька
кумочок
кумпанія
кумпанство
кумство
кумувати
кумцьо
кумця
куна
кундель
кундосити
куниця
кунишник
куній
кунка
Брязк, -ку, м. = брязкіт.
Вечерничити, -чу, -чиш, гл. Устраивать вечерниці, бывать на нихъ. Вх. Зн. 6.
Восени нар. Осенью. В-осени ложка води, а дві грязі. Ном.
Ґабелко́вий, -а, -е. Сдѣланный изъ телячьей кожи.
Захвата́тися, -та́юся, -єшся, гл. = захапатися. Він ся захватав. МУЕ. III. 57.
Лабцювати, -цю́ю, -єш, гл. Хватать въ лапы? Тащить? Хоч старого, хоч малого, — всіх туди лабцюють. (Чорт і смерть людей в пекло). КС. 1882. IV. 169.
Нежит, -та, м. = нежид.
Поцвяхувати, -ху́ю, -єш, гл. Обить гвоздиками для украшеніи.
Утрата, -ти, ж. 1) Потеря; утрата. Вона мені про мою втрату нагадала. Г. Барв. 229. 2) Убытокъ. Загуде, заклекоче вода, ламаючи містки, зносячі хисткі перепони, несучи за собою людім шкоди та втрати. Мир. Пов. II. 41. 3) Расходы, издержки. Більша втрата, як дохід. Ном. Настуню-дитинонько! Викупи собі колісцяточка не за велику втрату, — за горілочки кварту. Грин. III. 528. Ум. утра́тка. Велика втратка на дорогу. Харьк. г.
Швадрон, -ну м., швадро́на, -ни,, ж. Эскадронъ. А ритмайстер на конику швадрону рівнає. Гол. І. 145.
Нас спонсорують: