Водити, -жу, -диш 1) Водить. А там милий по садочку ходить, свою милу за рученьку водить. Не мені вас, братця, на ляха водити, не мені тепер старому булаву носити. Водить очима, неначе злодій по ярмарку. 2) Одѣвать. Що ти мене як старця у драному водиш? Ликом в'язаний, у ликах ходе та й всіх у ликах воде. Ой дівчина гордовита козака любила й у тоненьких сорочечках по буднях водила. 3) Тянуть дѣло, водить. Довго він тебе водитиме!
Громадя́нський, -а, -е. Общественный. Громадянське життя. Мусиш з пана чоловіком громадянським статись. Не тільки що народньої, а нема в нас і громадянської гордощі. Наші пани, що повстали на Вкраїні з нових народним дуків, дбали про те, як би рідну мову підняти до.... громадянської поваги.
Гряни́ця, -ці, ж. Граница. Біля гряниці не впада будувать світлиці. Турецькі гряниці. Пішли хлопці за гряницю, що ми їх кохали. Ум. Гряни́чка, гряни́ченька. А по той бік гряниченьки француз наступає.
Закла́дщини, -щин, ж. мн. = закладини.
Зворо́та, -ти, ж. Межа, оставляемая на полѣ для проѣзда.
Пересукати Cм. пересукувати.
Плеченько, -ка, с. Ум. отъ плече.
Покоряти, -ря́ю, -єш, сов. в. покори́ти, -рю́, -риш, гл. Покорять, покорить.
Тихішати, -шаю, -єш, гл. = тихшати. Радюків голос все тихішав.
Шкопиртати, -та́ю, -єш, гл. Бросать палку такъ, чтобы она шла колесомъ, ударяясь о землю то однимъ, то другимъ концемъ.