Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кукувакати
кукукати
кукул
кукуличка
кукуліжка
кукулюх
кукулярія
кукунець
кукурвас
кукурікання
кукурікати
кукуріку!
кукурічка
кукурудз
кукурудза
кукурудзайка
кукурудзіння
кукурудзка
кукурудзяний
кукурудзянка
кукуручка
кукуц
кукучка
кулага
кулай
кулак
кулача
кулачина
кулачити
кулачки
кулачний
кулачник
кулачок
кулаччя
кулеба
кулеша
кулешінник
кулешір
кулешня
кулибка
кулидка
кулик I
кулик II
куликів
кулиця
куличок
куліти
куліш
кулішарник
кулішівка
кулішниця
кулка
куль
кульбаба
кульбавочка
кульбака
кульбанка
кульбастий
кульбачити
кульбачний
кульбачник
кульга
кульгавий
кульгати
кулька
кульмич
кульмичуватий
кульондра
культивувати
культура
культурний
культурник
кульчик
кульша
куля
куляга
куляс
кулястий
кулястра
кум
кума
кумак
куман
кумання
кумасенька
кумась
кумася
куматися
кумбук
кумбуч
кумедія
кумедіянт
кумедний
кумедно
кумелем піти
кумець
кумин
кумів
кумівство
кумівщина
кумільга
кумка
кумкати
кум-кум!
кумлик
кумонька
кумочок
кумпанія
кумпанство
кумство
кумувати
кумцьо
кумця
куна
кундель
кундосити
куниця
кунишник
куній
кунка
Ґе́дзел, -зла и ґе́дзель, -зля, м. = Ґедз. Рудан. І. 160. Ном. № 3389.
Довжико́ві я́годи = Деречі. Деречі по конотопській, а по нашому довжикові люди. Ном. № 14035.
Дотули́ти, -лю́, -лиш, гл. Приставать.
Закрути́ти, -ся. Cм. закручувати, -ся.
Кабатувати гл. безл. кабатує мені. Мнѣ досадно, мнѣ жаль. Кобись мені не кумочка, була би сь мі фраїрочка, лем мі тото кабатує, що мі мовиш: «Пане куме!» Гол. II. 237.
Підспівувати, -вую, -єш, гл. Подпѣвать.
Понадити, -джу, -диш, гл. Приманить; повадить. Понадили собак помиями, тепер і не обженешся. Черниг. у.
Фльокотати, -кочу, -чеш, гл. Болтать. Угор.
Чужосільський, -а, -е. Принадлежащій другому селу, изъ другого села. Чужосільські левади. МВ. ІІ. 100.
Шебенути, -ну, -неш, гл. Пырнуть. Як шебенув його ножем. Золотон. у.
Нас спонсорують: