Біли́ця, -ці, ж. 1) = білка. 2) Непостриженная монахиня (въ противоположность черниці). 3) Бѣлое просо. 4) Раст. Thlaspi arvense. 5) = оклій, Aspidus lucidus. Cм. білюга. 6) Мѣловая почва. Ум. біличка.
Відлюдний, -а, -е. Удаленный отъ людей.
Завихі́ль, -хо́лі, ж. Мятель, вьюга.
Зятів, -тева, -ве Зятевъ. Уже й христиться й молиться, що вирвалась із рук зятевих.
Ми́кати, -каю, -єш, гл. 1) Дергать, рвать, таскать; вырывать, выдергивать съ корнемъ. Здається... микав би за коси. Люде бачили, що вони микали пшеницю, та й досвідчили. Такий уродив маленький ячмінь, що косою не зачепиш, — доводиться микати 2) Мыкать, чесать пеньку или ленъ для пряжи. Микати мичку. 3) микати губами. Шевелить губами.
Папірник, -ка, м. Бумажный фабриканта, торговецъ бумагой.
Повтинати, -на́ю, -єш, гл. Отрубить (во множествѣ). Повтинати пальчики.
Посутяжити, -жу, -жиш, гл. Потянуть, повезти тяжело. Аби кінь добре посутяжив, зразу і на ноги впаде.
Утиснути, -ся. Cм. утискати, -ся.
Шипотіти, -почу, -ти́ш, гл. Шипѣть. Шипотить гадюка.