Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

коржавіти

Коржавіти, -вію, -єш, гл. Жесткимъ, твердымъ дѣлаться. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 283.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОРЖАВІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОРЖАВІТИ"
Вимня, -ня, с. = вим'я. Ум. ви́мнячко.
Відбігти Cм. відбігати.
Відмовний, -а, -е. 1) Отвѣтный. 2) Отрицательный.
Гамерицький, -а, -е. Американскій. Вх. Лем. 402.
Доя́р, -ра́, м. Доильщикъ овецъ. Херс. г.
Заму́лити I, -лю, -лиш, гл. = замуляти.
Збурма́ти, ма́ю, -єш, гл. Собраться. А в неділеньку вранці да бояри збурмали, да на море стріляли, на білую да лебедочку. Мет. 175. Збурмались вони під рясні дуби, чекаючи отамана на раду собі. Н. п.
Кіз, кізу, м. Калъ животныхъ. Сердитий та недужий — кізові рівня. Ном. № 3349. посадити в кіз (в тепле нутро убитої скотини — дитину од сухот). Ном. № 8402. Стілько кізу лежить, що у віз не забереш. Cм. кізяк.
Прикоренитися, -нюся, -нишся, гл. Прикрѣпиться корнями.
Шубонька, -ки, ж. Ум. отъ шуба.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОРЖАВІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.