Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

корівка

Корівка, -ки, ж. Ум. отъ корова. 1) Коровка. Покидали й хати, і маленьких діток, і поросяток, і птицю, і корівок. Кв. II. 85. 2) Самка жука носорога (oryctes). Мнж. 183.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 284.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОРІВКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОРІВКА"
Бидзатися, -дзаюся, -єшся
Бурячча, -ча, с. соб. отъ буряк.
Визнаття, -тя, с. = визнання. Уростав з того визнаття гнів його на Галю. МВ. (О. 1862. І.84). По його ви знаттю стала громада радитись, що робити. МВ. (О. 1862. І. 102).
Деся́тий, -а, -е., чис. Десятый. Через деся́те-п'я́те. Съ пропусками. Ном. № 7536.
Збі́гти, -ся. Cм. збіга́ти, -ся.
Повириватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. Вырваться (о многихъ).
Поналежуватися, -жуємося, -єтеся, гл. Належаться (о многихъ).
Поосмілюватися, -люємося, -єтеся, гл. То-же, что и осмілитися, но о многихъ.
Пробунок, -нку, м. Проба. Котками закачав ріллю на пробунок.
Розборонити Cм. розбороняти.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОРІВКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.