Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кора

Кора, -ри, ж. Кора. Короста ні велика, ні мала, як дубова кора. Ном. № 8163. Ум. кірка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 282.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОРА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОРА"
Вигорювати, -рюю, -єш, гл. = вигоряти. На заході небо червоніло жаром, неначе в печі вигорювало. Левиц. І. 17.
Істнісінький, -а, -е.
Квасолечка, -ки, ж. Ум. отъ квасоля.
Ненаський, -а, -е. Не нашъ, чужой, чужестранный. Цього тепер не можна сказати, бо в хаті є ненаські люде. Козелец. у.
Освячати, -ча́ю, -єш
Паклун, -на, м. Раст. Teucrium polium L. ЗЮЗО. І. 138.
Полохання, -ня, с. Испугъ, напугиваніе, пуганіе.
Прочинати, -на́ю, -єш, сов. в. прочну́ти, -ну́, -не́ш, гл. = прочинатися, прочнутися. То вона од сна прочинала. Лукаш. 45. Тогді Барабаш рано прочинає. АД. II. 10.
Скитки, -ків, мн. Скитанія. піти у —. Отправиться скитаться. Він у скитки пішов. Г. Барв. 295.
Умилосердитися, -джуся, -дишся, гл.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОРА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.