Забіра́тися, -ра́юся, -єшся, сов. в. забра́тися, -беру́ся, -бере́шся, гл. 1) Забираться, забраться, заходить, зайти, залѣзать, залѣзть. Зозуля вороженька в кущі забірається. Млр. л. сб. 54. Еней на піч забрався спати. Наросказував міх, що і в торбу не забереться. Забравсь у чужу солому, та ще й шелестить. Послов. 2) Убираться, убраться. Геть, забірайся звідси! 3) Перебираться, перебраться. Я заберусь у хату, а татко тут житимуть. 4) Браться, взяться руками. Забратися в боки. Заберіться за ручечки. 5) — на тепло́. Начинать теплѣть (о погодѣ).
Заставля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. заста́вити, -влю, -виш, гл. 1) Закладывать, заложить. Оце кожух заставила та купила борошна. 2) Заставлять, заставить, загораживать, загородить. 3) Уставлять, уставить. І стравами столи твої заставить. 4) Заставлять, заставить, принуждать, принудить. Заставила мене мати тонку пряжу прясти. 5) Опускать, опустить шлюзный ставень. У лотоках заставочки мельник заставляє. б) — діло ким. Поручать, поручить кому дѣло, ставить кого на работу какую нибудь. Въ похорон. причитаніи мать обращается къ умершей дочери: Ким я буду те ділечко заставляти, як тобою заставляла?
Змійка, -ки, ж.
1) Ум. отъ вмій. Змѣйка.
2) Названіе козырной шестерки при игрѣ въ хвальку.
Крастися, крадуся, -дешся, гл. Подкрадываться. Крадеться як вовк. А із яру в киреї козачій хтось крадеться.
Няти, йму́, йме́ш, гл.
1) Брать.
2) Брать (о рѣжущемъ орудіи). Твоєї шиї міч не йме.
3) няти віри. Вѣрить. З брехні не мруть, та вдруге віри не ймуть.
Потрусити, -шу́, -сиш, гл.
1) Потрясти.
2) Посыпать. Потруси борошном стіл та й викачуй паляниці.
3) Обыскать кого.
Сійник, -ка, м. = сівач. Треба йти до сійників на степ, — як вони там сіють.
Скіпання, -ня, с. Раскалываніе, разщепленіе (лучины).
Стриєчний, -а, -е. Двоюродный. Прийшов к нему.... Іван стриєчний.
Трапезувати, -зую, -єш, гл. Ѣсть, обѣдать. Почали трапезувать удвох. Трапезуйте, люде добрі.
