Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кояшник
кпини
кпити
кпитися
кравальниця
кравеція
кравецтво
кравець
кравецький
кравник
кравцівна
кравцювати
кравченко
кравчик
кравчина
кравчиха
краголь
крагулець
крадемці
крадений
крадіж
крадіжка
крадіжний
крадій
крадіння 2
крадки
крадці
крадько
крадькома
крадюка
крадючий
крадящий
краєвий
краєць
краєчка
краєчок
країна
край
крайка
крайнебо
крайник
крайній
крайок
крайчик
крак
кракати
краколь
кракоч
кракун
кралевський
кралечка
краль
кралька
краля
крам
крамаренко
крамарик
крамариха
крамарівна
крамарня
крамарочка
крамарочок
крамарство
крамарський
крамарчук
крамарь
крамарька
крамарювати
крамина
крамкати
крамний
крамнина
крамниця
крамовий
крамок
крамплі
крамплювати
крампулець
крамський
крамувати
крамчати
крап
крапати
крапелина
крапелька
краплистий
крапля
краповий
крапчастий
крапчистий
крас
краса
красень
красивий
красий
красило
красити
красітечний
красітечно
красіти
красітка
красітний
краска
краснивечко
красний
красно
красноголовець
краснозірка
краснокорінь
красномовець
красномовний
красномовність
краснописний
краснопись
краснопірка
красноталь
краснюк
красовитий
красовиця
красоля
Апте́карство, -ва, с. Аптекарское искусство, фармація. Желех.
Колішенний, -а, -е. (О волахъ). колішенні воли́. Первая пара воловъ въ плугѣ, идущая возлѣ колесъ. Запріг він п'ять, — нема шостого колішенного, борознього. Рудч. Ск. І. 182.
Комашня II, -ні́, ж. соб. 1) Муравьи. Де не взялась та комашня і, чуючи труп, лазила по його виду. Стор. 2) Муравейникъ. Як би таку жінку та мені, — я б її у комашню втрутив. МВ. (О. 1862. III. 60).
Конечний, -а, -е. Непремѣнный, неизбѣжный, безотлагательный.
Обніжок, -жка, м. 1) = обміжок. Ном. № 10172. Упав сніжок на обніжок. Мил. 65. 2) мн. Шерсть съ овечьихъ ногъ. О. 1861. IX. 178. Вас. 198. 3) мн. Перекладины между ножками стола или стула.
Покатати, -та́ю, -єш, гл. 1) Покатать, повозить. 2) Быстро поѣхать. О. Гервасій покатав льодом, тільки паламар поньокує. Св. Л. 95.
Попідбігати, -гаємо, -єте, гл. Подбѣжать (о многихъ).
Селити, -лю, -лиш, гл. Селить, поселять.
Спалитися, -лю́ся, -лишся, гл. 1) Сжечься. Щоб спалилась з деркачами отта гаспедська буцегарня. Стор. І. 157. 2) Вспыхнуть, вспылить. Спаливсь він та до мене з кулаками. Павлогр. у.
Хрокання, -ня, с. 1) Хрюканіе свиней. Харьк. у. 2) Звукъ отъ удара по водѣ хро́калом, бовтом. Харьк. у.
Нас спонсорують: