Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кояшник
кпини
кпити
кпитися
кравальниця
кравеція
кравецтво
кравець
кравецький
кравник
кравцівна
кравцювати
кравченко
кравчик
кравчина
кравчиха
краголь
крагулець
крадемці
крадений
крадіж
крадіжка
крадіжний
крадій
крадіння 2
крадки
крадці
крадько
крадькома
крадюка
крадючий
крадящий
краєвий
краєць
краєчка
краєчок
країна
край
крайка
крайнебо
крайник
крайній
крайок
крайчик
крак
кракати
краколь
кракоч
кракун
кралевський
кралечка
краль
кралька
краля
крам
крамаренко
крамарик
крамариха
крамарівна
крамарня
крамарочка
крамарочок
крамарство
крамарський
крамарчук
крамарь
крамарька
крамарювати
крамина
крамкати
крамний
крамнина
крамниця
крамовий
крамок
крамплі
крамплювати
крампулець
крамський
крамувати
крамчати
крап
крапати
крапелина
крапелька
краплистий
крапля
краповий
крапчастий
крапчистий
крас
краса
красень
красивий
красий
красило
красити
красітечний
красітечно
красіти
красітка
красітний
краска
краснивечко
красний
красно
красноголовець
краснозірка
краснокорінь
красномовець
красномовний
красномовність
краснописний
краснопись
краснопірка
красноталь
краснюк
красовитий
красовиця
красоля
Володарь, -ря, м. Владѣтель, владѣлецъ.
Ганчарство, -ва, с. Горшечное ремесло. О. 1862. V. 20. Шух. І. 259.
Круто нар. 1) Круто. Круто з'їздити сюдою. Круто спускалась гора. Стор. 2) Съ сильнымъ загибомъ. Круто позагинаті роги. 3) Густо. Круто наварила, — і ложкою в куліші не повернеш. 4) Трудно, тяжело. 5) Сильно. Круто їм буде одвічать. О. 1862. VI. 60. 6) Остро (о взглядѣ). Сив сокіл сидить, круто ся дивить. Гол. Ум. крутенько. Садив крутенько гайдука. Котл. Ен.
Ножака, -ки, м. Большой ножъ. Ріжуть мене ножакою і б'ють мене ломакою. Ном. № 505.
Перегніватися, -ваюся, -єшся, гл. Пересердиться.
Пошкрябати, -ба́ю, -єш, гл. Поскресть, поцарапать.
Рицарювати, -рюю, -єш, гл. = лицарювати. К. ЧР. 191.
Розварюватися, -рююся, -єшся, сов. в. розваритися, -рюся, -ришся, гл. 1) Развариваться, развариться. 2) Варить много кушаньевъ? Тепер піст, — нічого по багато розварюваться. Полт. г.
Тровити, -влю́, -виш, гл. 1) Истратить на корню, выпасти. Ще хоч би не травив був торік сіна, — було б чим обернуться. Кобел. у. 2) Варить (о желудкѣ). Угор. 3) = цькува́ти. Вх. Зн. 71.  
Тупкувати, -ку́ю, -єш, гл. Хлопотать, ухаживать. Я тупкую коло його, а він мені й спасибі не скаже.
Нас спонсорують: