Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кояшник
кпини
кпити
кпитися
кравальниця
кравеція
кравецтво
кравець
кравецький
кравник
кравцівна
кравцювати
кравченко
кравчик
кравчина
кравчиха
краголь
крагулець
крадемці
крадений
крадіж
крадіжка
крадіжний
крадій
крадіння 2
крадки
крадці
крадько
крадькома
крадюка
крадючий
крадящий
краєвий
краєць
краєчка
краєчок
країна
край
крайка
крайнебо
крайник
крайній
крайок
крайчик
крак
кракати
краколь
кракоч
кракун
кралевський
кралечка
краль
кралька
краля
крам
крамаренко
крамарик
крамариха
крамарівна
крамарня
крамарочка
крамарочок
крамарство
крамарський
крамарчук
крамарь
крамарька
крамарювати
крамина
крамкати
крамний
крамнина
крамниця
крамовий
крамок
крамплі
крамплювати
крампулець
крамський
крамувати
крамчати
крап
крапати
крапелина
крапелька
краплистий
крапля
краповий
крапчастий
крапчистий
крас
краса
красень
красивий
красий
красило
красити
красітечний
красітечно
красіти
красітка
красітний
краска
краснивечко
красний
красно
красноголовець
краснозірка
краснокорінь
красномовець
красномовний
красномовність
краснописний
краснопись
краснопірка
красноталь
краснюк
красовитий
красовиця
красоля
А́нгел, а́нгол, -ла и а́нгель, -ля, м. = Я́нгол. Рудч. Ск. І. 24. Був би ангел, коби не роги. Фр. Пр. 4. Над тим дитям три анголи дихали. Чуб. ІІІ. 326. Ум. Ангело́чок. Да над домом ангелочки літали, Ісуса Христа в ризи сповивали. Чуб. III. 323.
Безсуддя, -дя, с. Отсутствіе законности, беззаконіе. К.
Бритовка, -ки, ж. Ум. отъ бритва.
Кимачина, -ни, ж. = кимак. (Небольшой). Вх. Зн. 25.
Лину́ти 2, -ну, -неш, гл. Политься, хлынуть. Як линув дощ. Черк. у. Линув на лоб йому води. Мкр. Г. 57. Горщик як брязне об піл, як линуть на мене помиї. Г. Барв. 225.
Маму́ся, -сі, ж. Ум. отъ мама.
Мрячи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. 1) Моросить. Дощ став мрячити. 2) безл. мрячи́ть. Стоить туманная, съ мелкимъ дождемъ, погода. Все мрячить та й мрячить. Камен. у.
Праведник, -ка, м. Праведникъ. Бог любить праведника, а чорт ябедника. Ном. № 8073. Господь його між праведники прийме. К. ЦН. 237.  
Скочити, -чу, -чиш, гл. 1) Вскочить. Як схоче, то й на гору скоче. Ном. № 2697. 2) Соскочить. Тілько що прибіг до терну, а вона і скочила з його. Рудч. Ск. І. 54. 3) Прыгнуть куда. Скочив у білу кипучу хвилю. Левиц. Пов. 352. Скоч куди хоч. Мил. 57.
Ступіти, -пію, -єш, гл. Отупѣть. Чоловік з нудьги зовсім занепав здоровям, ступів якось. МВ. І. 46.
Нас спонсорують: