Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кояшник
кпини
кпити
кпитися
кравальниця
кравеція
кравецтво
кравець
кравецький
кравник
кравцівна
кравцювати
кравченко
кравчик
кравчина
кравчиха
краголь
крагулець
крадемці
крадений
крадіж
крадіжка
крадіжний
крадій
крадіння 2
крадки
крадці
крадько
крадькома
крадюка
крадючий
крадящий
краєвий
краєць
краєчка
краєчок
країна
край
крайка
крайнебо
крайник
крайній
крайок
крайчик
крак
кракати
краколь
кракоч
кракун
кралевський
кралечка
краль
кралька
краля
крам
крамаренко
крамарик
крамариха
крамарівна
крамарня
крамарочка
крамарочок
крамарство
крамарський
крамарчук
крамарь
крамарька
крамарювати
крамина
крамкати
крамний
крамнина
крамниця
крамовий
крамок
крамплі
крамплювати
крампулець
крамський
крамувати
крамчати
крап
крапати
крапелина
крапелька
краплистий
крапля
краповий
крапчастий
крапчистий
крас
краса
красень
красивий
красий
красило
красити
красітечний
красітечно
красіти
красітка
красітний
краска
краснивечко
красний
красно
красноголовець
краснозірка
краснокорінь
красномовець
красномовний
красномовність
краснописний
краснопись
краснопірка
красноталь
краснюк
красовитий
красовиця
красоля
Гоже нар. 1) Красиво, хорошо. Матінко, повная роже, дивитись на тебе гоже. Мет. 201. Як Бог поможе, то все буде гоже. Ном. ст. 281, № 11. Кланяйся, Ганнусю, гоже. Н. п. 2) Прилично, слѣдуетъ. Не гоже так робити. Прибралась так, як гоже для празника. О. 1862. IV. 77.
Гряни́шний, -а, -е. Граничный, граничащій. Гряничні знаки. К. Іов. 52. Себе царем пустинь грянишних. славе. К. ПС. 53.
Дворя́нство, -ва, с. Дворянство. Тим дворянством пишаючись, училася шляхта, як достатком та гонором переважить брата. К. Досв. 171.
Ли́марь, -ря, м. Шорникъ. Вас. 159. Оддала дочку та за крамаря, а сама пішла та за лимаря. Чуб. V. 911.
Подосукувати, -кую, -єш, гл. Досучить (во множествѣ).  
Позатаскувати, -кую, -єш, гл. Затащить, затянуть (во множествѣ).
Прибійниця, -ці, ж. Часть колодки, снаряда для выдѣлыванія коробок. Вас. 148.
Пробишака, -ки, м. Буянъ, сорванецъ. Та коли б же люде путні, а то пробишаки, як і сам. Кв.
Протепом нар. Опрометью. Харьк. у. Мирг. у.
Третяк, -ка, м. 1) Животное, которому три года. Марець третяку бику ріг зломить. Ном. № 413. 2) Третій по времени рой изъ стараго улья. Це вже нема що: з третяка не буде пуття. Подольск. г. 3) Трехсаженный отрубокъ древеснаго ствола. Шух. І. 177. 4) Младшій пастухъ при чабані и личмані. Черном. 5) Родъ колѣна въ танцѣ. Під дудку била третяка. Котл. Ен. І. 19. Мов літав і не торкався до землі ногами. Гоп! гукав у боки взявшись, сипав третяками і навприсядки пускався й колесом крутився. Мкр. Н. 30. зубами третяка вибивати. Дрожать такъ, что зубъ на зубъ не попадаетъ. О. 1862. IV. 88. 6) Порода чеснока. Вас. 204. Ум. третячо́к. Бичок-третячок. Ном. № 10211.
Нас спонсорують: