Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кояшник
кпини
кпити
кпитися
кравальниця
кравеція
кравецтво
кравець
кравецький
кравник
кравцівна
кравцювати
кравченко
кравчик
кравчина
кравчиха
краголь
крагулець
крадемці
крадений
крадіж
крадіжка
крадіжний
крадій
крадіння 2
крадки
крадці
крадько
крадькома
крадюка
крадючий
крадящий
краєвий
краєць
краєчка
краєчок
країна
край
крайка
крайнебо
крайник
крайній
крайок
крайчик
крак
кракати
краколь
кракоч
кракун
кралевський
кралечка
краль
кралька
краля
крам
крамаренко
крамарик
крамариха
крамарівна
крамарня
крамарочка
крамарочок
крамарство
крамарський
крамарчук
крамарь
крамарька
крамарювати
крамина
крамкати
крамний
крамнина
крамниця
крамовий
крамок
крамплі
крамплювати
крампулець
крамський
крамувати
крамчати
крап
крапати
крапелина
крапелька
краплистий
крапля
краповий
крапчастий
крапчистий
крас
краса
красень
красивий
красий
красило
красити
красітечний
красітечно
красіти
красітка
красітний
краска
краснивечко
красний
красно
красноголовець
краснозірка
краснокорінь
красномовець
красномовний
красномовність
краснописний
краснопись
краснопірка
красноталь
краснюк
красовитий
красовиця
красоля
Батожистий, -а, -е. О стелющемся, вьющемся растеніи: съ длинными стеблями. Батожиста квасоля. Рк. Левиц.
Гребіни́ще, -ща, с. ув. отъ гребінь. Бери, милий, днище й гребінище. Чуб. V. 1074. Ум. Гребіни́щечко. Я робити прийшла — із днищечком, з гребінищечком. Грин. ІІІ. 655.
Заса́дьок, -дька, м. Хлѣбъ изъ остатковъ тѣста, послѣднимъ сажаемый въ печь; обыкновенно онъ меньше другихъ.
Заса́патися Cм. засапуватися.
Каломутитися, -мучуся, -тишся, гл. = каламутитися.
Молитвува́тися, -вуюся, -єшся, гл. Подвергаться обряду молитвин.
Насмажувати, -жую, -єш, сов. в. насмажити, -жу, -жиш, гл. Нажаривать, нажарить. Дожидаючи гостей, насмажили гусей, поросят по двоє.
Прачка, -ки, ж. Прачка. Чуб. V. 1133. І швачка, і прачка, і пряха. Мил. 27. Літом і качка прачка. Ном. № 552. Ум. прачечка. Мил. 217.
Спичак, -ка, м. 1) Молодой ростокъ камыша. О. 1862. І. 55. 2) Рыба-самецъ въ то время, когда онъ трется. Мнж. 192.
Шпичак, -ка, м. 1) Ростокъ, появившійся изъ земли. Повитикались червоненькі шпичаки пивонії та півників. Левиц. І. 339.
Нас спонсорують: