Гу́ща, -щі, ж. 1) Гуща, подонки, осадокъ. Там тільки на денці.... гуща зосталась. 2) Чаща, густое мѣсто. Де ліси і гущі — прорубували просіки. 3) І він у ту гу́щу. И онъ туда вмѣшался.
Каміння, -ня, с. соб.
1) Камни. На сире коріння, на біле каміння ніжки свої козацькії посікає. Дума про братів озівських. Зможе Бог з каміння свого підняти дітей Авраамові.
2) Жернова.
Окоренитися, -ню́ся, -ни́шся, гл. Укорениться, пустить корни. Переносно: крѣпко усѣсться. О, вже сів, окоренився! А не пора до дому?
Опісля нар. Послѣ. Як би не перебірала ізперва, то б опісля не жалкувала.
Попоп'ястися, -пну́ся, -пне́шся, гл. Много силиться, взобраться, добраться. Попом'явшись добренько, свого можна доп'ястись.
Пукти, -кну, -неш, гл. = пукнути. Пукла шибка. Пукли обручі на бочці.
Розмірач, -ча, м. Циркуль деревянный у бочаровъ.
Сумета, -ти, ж. Большая сумма.
Чура, -ри, м. = джура 1. То козак йому промовляє: «Чуро мій, чуро, вірний слуго!» Ой як крикнув козак Нечай на чуру малого: «Сідлай, чуро, коня мого, а собі другого».
Щедрак, -ка, м. = щедрівник.